Der Tag holt Luft - Hildegard Knef

Auf dem Boden liegt die Zeitung, leer gelesen

Hinterließ nur Schales, gar nichts, das mich freut;

Teilnahmslos das Schwarze hinter Fenstern

Vier schlug’s irgendwo, dann viertel und auch halb

In unbekannte Richtung laufen Nerven

Zwischen Hals und einem Brustbein tickt die Nacht;

Anspruchslos das Graue hinter Fenstern

Fünf schlug’s irgendwo, dann sieben und auch acht

Der Tag holt Luft und knackt mit den Gelenken

Vorm Horizont klebt der Antennenwald

Die Krähen reden ohne Konsonanten

Und überm Kaffeefilter wird der junge Morgen alt

Zementblock Langeweile hockt auf Straßen

Auf Zehenspitzen hüpft betulich uns’re Pflicht;

Im Spiegel seh' ich Fahles, ganz am Rande

Dass ich das bin beschwören möcht' ich’s nicht

Ich konstatiere 110 zu 80 Blutdruck

Denk' an Vitamine, Krieg und auch Diät;

Die Freude ging mir irgendwann verloren

Und als ich’s merkte, war’s leider schon zu spät

Газета лежить на підлозі, читається порожня

Залишилися тільки снаряди, зовсім нічого, що мене радує;

Апатично чорне за вікнами

Пробило десь чотири, потім чверть, а потім півтора

Нерви розбігаються в невідомих напрямках

Нічні кліщі між шиєю і грудиною;

Невибаглива сірість за вікнами

Було десь п’ять, потім сім, а потім вісім

День перехоплює подих і тріскає суглоби

Перед обрієм стирчить антенний ліс

Ворони говорять без приголосних

А молодий ранок старіє над кавовим фільтром

Цементний блок Нудьга присідає на вулицях

Наш обов'язок стрибає навшпиньки;

У дзеркалі бачу бліде, на самому краю

Я б не поклявся, що я є

Мій артеріальний тиск 110 на 80

Згадайте вітаміни, війну, а також дієту;

У якийсь момент я втратив радість

І коли я це зрозумів, на жаль, було вже пізно