Der Mond hatte frei - Hildegard Knef

Die Party war zu groß, die Wohnung war zu klein

Ich ging im Redeschwall verloren

Du standst an der Tür und starrtest in dein Glas

Dein Lächeln war längst eingefroren

Und der Mond hatte frei

Kein Stern war dabei

Dein Blick war Lasso ohne Seil

Er sagte nicht mal «sie»

Und fragte auch nicht «wie»

Und wenig später

Zwei Whiskey später

Fuhren wir durch

Eins, zwei, drei, vier, fünf, sechs — rote Ampeln

Ich sah nicht mehr die Stadt

Die nichts von all dem hat

Was jedes Liebeslied besungen

Doch Rom war nie so schön

Denn ohne dich gesehen

Wär selbst der Markusplatz misslungen

Und der Mond hatte frei

Kein Stern war dabei

Dein Blick war Lasso ohne Seil

Ich weiß bis heut nicht wie

Und frage mich auch nie

Doch wenig später, ein bisschen später

Sahen wir ganz selig

Auf eins, zwei, drei, vier, fünf, sechs — liebe Kinder

Вечірка була надто велика, квартира мала

Я заблукав у потокі розмов

Ти стояв біля дверей і дивився у своє скло

Твоя посмішка давно застигла

І місяць був вільний

Зірки не було

Твій погляд був ласо без мотузки

Він навіть не сказав "вона"

І не питав "як"

І трохи пізніше

Через два віскі

ми проїхали

Раз, два, три, чотири, п'ять, шість — червоні вогні

Я більше не міг бачити міста

У кого цього немає

Що співала кожна пісня про кохання

Але Рим ніколи не був таким красивим

Бо бачила без тебе

Якби навіть площа Сан-Марко провалилася

І місяць був вільний

Зірки не було

Твій погляд був ласо без мотузки

До сьогодні не знаю як

І ніколи мене не питай

Але трохи пізніше, трохи пізніше

Ми побачили дуже щасливо

Раз, два, три, чотири, п’ять, шість — любі діти