Порностихи - Hawaiian Sadness, pyrokinesis, MARKIZA

Своего поэта ты узнаешь по едкой фразе, раздевающей догола

Если ты узнал его, то вылазь из прогнивших, липких черновиков его

Это неинтересная жизнь нелепого насекомого

Вот он, весь твой поэтишка из дерьма и кишок

Не уступит старухе место в автобусе и не станет трахать жену

Только молится богу, какому-то богу

Просит хвороста и сдирает с близких мягкую кожуру

Остывает кровь к нему, словно чай со вчера

Если ты узнал его, передай, чтоб он начал жить и завязывал сочинять

Поэты уснут в лужах желчи

Проснутся в земле под крестом

И, мёртвые, богу залезут на плечи

Как свечи на праздничный торт

Слова — это швы на бумаге, и только

Стихи — это порох в бездушных винтовках,

А мы… вовсе никто

И я, уставший, там влез между стенками клеток в блокноте

И сколько-то лет назад был полон строк и идей, но теперь, как в болоте

Ну и каково теперь?

Ах-тьпу, размазня!

Ты мимикрируешь с принтером

От рождённых безвкусных стихов на листах не спасёт никакая резинка

Ну да, вдохновенье не волк — оно в лес и не метит,

Но сразу уйдёт далеко-далеко-далеко, а поэт если сдохнет — плевать,

да никто не заметит

Ни та, блять, с пакетами ЦУМа, ни девчонка с веснушками

Всё читай по лицу, ты стал скучным, тебе ничего нету лучше верёвки,

таблеток и стула

Виси-веселись!

А, ну или подрочи — всё, на что ты горазд,

Но не смей прикасаться вновь к чёрным чернилам, пока не вернёшь в свою жизнь

хоть какие-то краски

Но в конце предложения гнилая тушка, как в солдатской бледной груди

Твой поэт красит холст водой из-под крана — разбуди его, разбуди

Разбуди, разбуди, разбуди, разбуди, разбуди, разбуди, разбуди

Разбуди, разбуди, разбуди, разбуди, разбуди, разбуди, разбуди

Разбуди, разбуди, разбуди, разбуди, разбуди, разбуди, разбуди

Разбуди, разбуди, разбуди, разбуди, разбуди, разбуди, разбуди

Разбуди, разбуди, разбуди, разбуди, разбуди, разбуди, разбуди

Свого поета ти дізнаєшся за їдкою фразою, що роздягає догола

Якщо ти впізнав його, то¦вилазь із прогнилих, липких чернеток його

Це нецікаве життя безглуздої комахи

Ось він, весь твій поетишка з лайна і кишок

Не поступиться старе місце в автобусі і не стане трахати дружину

Тільки молиться богу, якомусь богу

Просить хмизу і здирає з близьких м'яку шкірку

Охолоджує кров до нього, немов чай ​​із вчора

Якщо ти впізнав його, передай, щоб він почав жити і зав'язував складати

Поети заснуть у калюжах жовчі

Прокинуться у землі під хрестом

І, мертві, богу залізуть на плечі

Як свічки на святковий торт

Слова — це шви на папері, і тільки

Вірші — це порох у бездушних гвинтівках,

А ми... зовсім ніхто

І я, стомлений, там вліз між стінками клітин у блокноті

І кілька років тому був повний рядків і ідей, але тепер, як у болоті

Ну і як тепер?

Ах-тьпу, розмазня!

Ти мімікруєш із принтером

Від народжених безсмачних віршів на аркушах не врятує жодна гумка

Ну, так, натхнення не вовк - воно в ліс і не мітить,

Але відразу піде далеко-далеко-далеко, а поет якщо здохне — начхати,

так, ніхто не помітить

Ні, та, блять, з пакетами ЦУМу, ні дівчинка з ластовинням

Все читай по лиці, ти став нудним, тобі нічого немає краще мотузки,

таблеток та стула

Віси-веселись!

А, ну або подрочі — все, нащо ти добре,

Але не смій торкатися знову до чорного чорнила, поки не повернеш у своє життя

хоч якісь фарби

Але в кінці пропозиції гнила тушка, як у солдатських блідих грудях

Твій поет фарбує полотно водою з-під крана — розбуди його, розбуди

Розбуди, розбуди, розбуди, розбуди, розбуди, розбуди, розбуди

Розбуди, розбуди, розбуди, розбуди, розбуди, розбуди, розбуди

Розбуди, розбуди, розбуди, розбуди, розбуди, розбуди, розбуди

Розбуди, розбуди, розбуди, розбуди, розбуди, розбуди, розбуди

Розбуди, розбуди, розбуди, розбуди, розбуди, розбуди, розбуди