Сигаретка без кнопки - pyrokinesis

Представь, что существует механизм,

Что чуть что - вернёт на бис время

Единственным щелчком

Вернёт всё то, хоть и не капельки не жаль

И если есть такой рычаг, подскажите, куда нажать?

Но без кнопки сигареты в куртке

Забыть людей для нас легко, как потушить окурки

Потушить в ладонь твой гламур

А вот дискурс без интереса

Ты пуста, а ведёшь себя, как принцесса

Ай, тоже мне теперь, она важно вертит перья

И мне машет в рожу веером

Я хлопаю в ладоши, а ты дверью

И нам весело, придуркам (абсурд совсем)

Но хлопни ещё раз, и посыпется штукатурка (со стен)

В нашем доме пряничном в окне, как нянечка

Луна полна, а мы пусты

Я пьянь, ты стерва та ещё (ага)

А значит, что на сиге пара кнопок

С твоим горячим сердцем и моим холодным опытом

Всё, чтобы не скучать, и мы оба так пусты

И в пустоте очаровательны

Но нам всё не то, как сигаретка без кнопки

Но скука - не порок

И я могу её сыграть (опять, опять, опять)

Всё, чтобы не скучать, и мы оба так пусты

И в пустоте очаровательны

Но нам всё не то, как сигаретка без кнопки

Но скука - не порок

И я могу её сыграть (опять, опять, опять)

Манит снова жестом

Везде сплошной бардак

Но вы - сплошное совершенство

Только совершенно наплевать уже ли вам

Уже не важно, про таких все говорят "Cherchez la femme"

Или как там, на драконьем?

И таких, как вы - не встретить в театре

Да скорей в дурдоме

Вас то замедлит, то ускорит

И "Excuse me, mademoiselle"

Кареты, увы, уж нет, но приглашу на карусель

И на ней, на ней, на ней я уже порядком пьян

Я пустой, но всё равно себя веду, как Д’Артаньян

Из интереса, разрешите, обращусь:

"Ты пуста, а ведёшь себя, как принцесса

Но я тащусь"

Всё, чтобы не скучать, и мы оба так пусты

И в пустоте очаровательны

Но нам всё не то, как сигаретка без кнопки

Но скука - не порок

И я могу её сыграть (опять, опять, опять)

Всё, чтобы не скучать, и мы оба так пусты

И в пустоте очаровательны

Но нам всё не то, как сигаретка без кнопки

Но скука - не порок

И я могу её сыграть (Опять, опять, опять)

Опять, опять, опять

Опять, опять, опять

Опять могу её сыграть

Тебе могу её сыграть

Опять, опять, опять

Опять, опять, опять

Могу тебе её сыграть

Уяви, що існує механізм,

Що трохи - поверне на біс час

Єдиним клацанням

Поверне все те, хоч і не крапельки не шкода

І якщо є такий важіль, підкажіть, куди натиснути?

Але без кнопки сигарети у куртці

Забути людей для нас легко, як загасити недопалки

Погасити в долоню твій гламур

А ось дискурс без інтересу

Ти порожня, а поводиться як принцеса

Ай, теж мені тепер, вона важливо крутить пір'я

І мені махає в пику віялом

Я ляскаю в долоні, а ти дверима

І нам весело, недоумкам (абсурд зовсім)

Але лясни ще раз, і посипається штукатурка (зі стін)

У нашому будинку пряниковому у вікні, як нянечка

Місяць сповнений, а ми порожні

Я п'яний, ти стерва та ще (ага)

А значить, що на сизі пара кнопок

З твоїм гарячим серцем та моїм холодним досвідом

Все, щоб не нудьгувати, і ми обидва такі порожні

І в порожнечі чарівні

Але нам все не те, як цигарка без кнопки

Але нудьга – не порок

І я можу її зіграти (знову, знову, знову)

Все, щоб не нудьгувати, і ми обидва такі порожні

І в порожнечі чарівні

Але нам все не те, як цигарка без кнопки

Але нудьга – не порок

І я можу її зіграти (знову, знову, знову)

Вабить знову жестом

Скрізь суцільний бардак

Але ви - суцільна досконалість

Тільки зовсім наплювати чи вже вам

Вже не важливо, про таких усі кажуть "Cherchez la femme"

Або як там, на драконі?

І таких, як ви – не зустріти у театрі

Та скоріше в дурдомі

Вас то сповільнить, то прискорить

І "Excuse me, mademoiselle"

Карети, на жаль, ні, але запрошу на карусель

І на ній, на ній, на ній я вже добряче п'яний

Я порожній, але все одно поводжуся, як Д'Артаньян

З інтересу, дозвольте, звернуся:

"Ти порожня, а поводиться як принцеса

Але я тягнусь"

Все, щоб не нудьгувати, і ми обидва такі порожні

І в порожнечі чарівні

Але нам все не те, як цигарка без кнопки

Але нудьга – не порок

І я можу її зіграти (знову, знову, знову)

Все, щоб не нудьгувати, і ми обидва такі порожні

І в порожнечі чарівні

Але нам все не те, як цигарка без кнопки

Але нудьга – не порок

І я можу її зіграти (Знову, знову, знову)

Знову, знову, знову

Знову, знову, знову

Знову можу її зіграти

Тобі можу її зіграти

Знову, знову, знову

Знову, знову, знову

Можу тобі її зіграти