Чёрное солнышко - pyrokinesis

Себя за тучкой прячет

Там по небу где-то катится

Маленький бурый мячик,

Но явилось второе солнце

И первое рядом с ним даже кажется не горячим

Его зёрнышко упало когда-то ещё давно

Прямо в сердце поля тюльпанов

И выросло из цветов

В лицо горя тебе

И светится грибами ядерными

Моё чёрное солнце

Мы дети таблеток, дети рекламы

Тяжело больны, к выходу ломимся, как таран

И там дорога прямая в телеэкраны,

Но с теми, кто там бывал, уже давно

Не справляются доктора

И у каждого своя рана

И кому-то небо в сеточку

Ну, а кому-то море из-под крана

Кому-то не быть кометой

Кому-то гореть так рано,

А кому-то бить по гробам,

А кому-то по барабану,

Но не сомневайся, братик

Однако

Мы все годимся, чтобы собой землю удобрять

Одинаково

Так что если пятый раз щёлкается затвор

Оба понимаем мы, к чему клонится разговор

К чему катится солнца шар

И с ним косится горизонт

И к чему не лежит душа

Почему ты тогда пришёл?

Но по-новому горя

Тебе готовое принять

И нас не выпустить из пламенных объятий

Моё чёрное солнце!

Горит оно нам там на весь мир,

А с ним новая доминанта горит

И я счёл, это сон лишь, но

Вдруг взошло моё чёрное солнышко

Горит оно нам там на весь мир,

А с ним новая доминанта горит

И я счёл, это сон лишь, но

Вдруг взошло моё чёрное солнышко

Крыши людьми рыгали

Я под ними видел тех, по кому даже не рыдали

Совсем

И сколько обведённых тел

И мелом к ним комментариев,

А ты представь, если б асфальт мог разговаривать?

И сколько разбивалось о бетон?

И сколько слёз было вылито прямо на тротуар?

И что он бы сказал в ответ?

Да в общем-то ничего

Несмотря на всю ту печаль, у асфальта эмоций нет,

А вот какой-то человечишка

Возомнил себе перечить богам

Искусство и долото взял и чувством

Наделил холодный, мёртвый камень,

А вот люди почему-то ведут себя как бетон:

Живут и все как бы тонут

Жрут и на всё готовы

Желудок — не голова: переварит, не зная что это

И нас таких даже не миллион и не два

Посмотри: (тут внутри у всех ядерная война)

Себя за тучкой прячет

Там по небу где-то катится

Маленький бурый мячик,

Но явилось второе солнце

И первое рядом с ним даже кажется не горячим

Его зёрнышко упало когда-то ещё давно

Прямо в сердце поля тюльпанов

И выросло из цветов

В лицо горя тебе

И светится грибами ядерными

Моё чёрное солнце (В-о-о-у)

Моё чёрное солнце (В-о-о-у)

Моё чёрное солнышко (В-о-о-у)

Моё чёрное солнышко (В-о-о-у)

Моё чёрное солнце (В-о-о-у)

Моё чёрное солнышко (В-о-о-у)

Моё чёрное солнышко (В-о-о-у)

Моё чёрное солнышко (В-о-о-у)

Горит оно нам там на весь мир,

А с ним новая доминанта горит

И я счёл, это сон лишь, но

Вдруг взошло моё чёрное солнышко

Горит оно нам там на весь мир,

А с ним новая доминанта горит

И я счёл, это сон лишь, но

Вдруг взошло моё чёрное солнышко

Себе за хмаркою ховає

Там по небу десь котиться

Маленький бурий м'ячик,

Але явилося друге сонце

І перше поруч з ним навіть здається не гарячим

Його зернятко впало колись ще давно

Прямо в серці поля тюльпанів

І виросло з квітів

Обличчя горя тобі

І світиться грибами ядерними

Моє чорне сонце

Ми діти пігулок, діти реклами

Тяжко хворі, до виходу ломимося, як таран

І там дорога пряма в телеекрани,

Але з тими, хто там бував, вже давно

Не виправляються лікарі

І у кожного своя рана

І комусь небо в сіточку

Ну, а комусь море з-під крана

Комусь не бути кометою

Комусь горіти так рано,

А комусь бити по трунах,

А комусь за барабаном,

Але не сумнівайся, братику

Проте

Ми все годимося, щоб собою землю удобрювати

однаково

Так що якщо вп'яте клацається затвор

Обидва розуміємо ми, до чого хилиться розмова

До чого котиться сонця куля

І з ним коситься обрій

І до чого не лежить душа

Чому ти тоді прийшов?

Але по-новому горя

Тобі готове прийняти

І нас не випустити з полум'яних обіймів

Моє чорне сонце!

Горить воно нам там на весь світ,

А з ним нова домінанта горить

І я вважав, це сон лише, але

Раптом зійшло моє чорне сонечко

Горить воно нам там на весь світ,

А з ним нова домінанта горить

І я вважав, це сон лише, але

Раптом зійшло моє чорне сонечко

Дахи людьми брикали

Я під ними бачив тих, по кому навіть не плакали

Зовсім

І скільки обведених тіл

І крейдою до них коментарів,

А ти уяви, якщоб асфальт міг розмовляти?

І скільки розбивалося про бетон?

І скільки сліз було вилито прямо на тротуар?

І що він сказав би у відповідь?

Так|загалом-то нічого

Незважаючи на весь ту печаль, у асфальту емоцій немає,

А ось якийсь чоловічок

Уявив собі суперечити богам

Мистецтво і долото взяв і почуттям

Наділив холодний, мертвий камінь,

А ось люди чомусь поводяться як бетон:

Живуть і все як би тонуть

Жеруть і на все готові

Шлунок — не голова: переварить, не знаючи що це

І нас таких навіть не мільйон і не два

Подивися: (тут усередині у всіх ядерна війна)

Себе за хмаркою ховає

Там по небу десь котиться

Маленький бурий м'ячик,

Але явилося друге сонце

І перше поруч з ним навіть здається не гарячим

Його зернятко впало колись ще давно

Прямо в серці поля тюльпанів

І виросло з квітів

Обличчя горя тобі

І світиться грибами ядерними

Моє чорне сонце (В-о-о-у)

Моє чорне сонце (В-о-о-у)

Моє чорне сонечко (В-о-о-у)

Моє чорне сонечко (В-о-о-у)

Моє чорне сонце (В-о-о-у)

Моє чорне сонечко (В-о-о-у)

Моє чорне сонечко (В-о-о-у)

Моє чорне сонечко (В-о-о-у)

Горить воно нам там на весь світ,

А з ним нова домінанта горить

І я вважав, це сон лише, але

Раптом зійшло моє чорне сонечко

Горить воно нам там на весь світ,

А з ним нова домінанта горить

І я вважав, це сон лише, але

Раптом зійшло моє чорне сонечко