Виа Долороса - pyrokinesis

Для неё на раз

Возьми, да спой

На два зови пустой

На три помни такой,

Но забудь на четыре её черты

И сразу на пять скорбить

На шесть опять любить

На семь распять и гнить,

Но где черны, там черви

Мы так притворяемся издавно

Клоуны устали бить в бубны

Тут все ждут, когда явится избранный

Веселить публику,

А дело не хитро, все ахнув, прикроют уста

Когда вкусившие плоть вдруг подавятся кровью Христа,

А там

Я крест себе воздвиг нерукотворный

В разрезе сути нет и мысли все идут от формы

Мой бутафорный дом, прости, но я вгоню кол из осины

В свою грудь

Сохрани, спаси, но милую забудь (И не вспоминай)

Виа Долороса

И я воздвигну крест нерукотворный

Тропа скорби

Он стоит там, где не так уж и давно все лили слёзы,

А я иду теперь по ним и не пролью свои (Свои не пролью)

Виа Долороса

И я воздвигну крест нерукотворный

Тропа скорби

Он стоит там, где не так уж и давно все лили слёзы,

А я иду теперь по ним и не пролью свои (Свои не пролью)

На раз одной рукой

На два другой рукой

На три я как не бил,

Но только попадает мимо молоток

Ломаются, гнутся гвозди

Ругаюсь, у нас давно

Разлагаясь, гниют все кости

Кубики от которых

Вращается шар земли

Человек это просто кость игровая,

Но шаг за ним, так что выполните бросок

И бросайте всё то, что есть

И бросайте прямо в костёр

Если выпадет цифра шесть

(Один шесть, один шесть)

У моей любви одна угроза

Там на вид, дорога в ад

Точь-в-точь, как Виа Долороса

Как не спутать и где розы прорастут

Им нужно дать особый корм

И я себе воздвигну крест нерукотворный

Чтобы их прокормить

Виа Долороса

И я воздвигну крест нерукотворный

Тропа скорби

Он стоит там, где не так уж и давно все лили слёзы,

А я иду теперь по ним и не пролью свои (Свои не пролью)

Виа Долороса

И я воздвигну крест нерукотворный

Тропа скорби

Он стоит там, где не так уж и давно все лили слёзы,

А я иду теперь по ним и не пролью свои (Свои не пролью)

Опять затянет разговор,

Но столько лет одно и тоже

Как тут верить чудесам?

И я б себе воздвиг там крест нерукотворный

И моя дорога скорби

И я шагаю по слезам (И не пролью свои)

Для неї на раз

Візьми, так спій

На два клич порожній

На три пам'ятай такий,

Але забудь на чотири її риси

І відразу на п'ять сумувати

На шість знову любити

На сім розіп'яти і гнити,

Але де чорні, там черви

Ми так прикидаємося здавна

Клоуни втомилися бити в бубни

Тут усі чекають, коли з'явиться обраний

Розважати публіку,

А справа не хитро, все ахнувши, прикриють вуста

Коли ті, хто скуштує тіло, раптом подавляться кров'ю Христа,

А там

Я хрест собі спорудив нерукотворний

У розрізі суті немає і думки всі йдуть від форми

Мій бутафорний будинок, вибач, але я вгоню кіль з осики

У свої груди

Збережи, врятуй, але милу забудь (І не згадуй)

Віа Долороса

І я будую хрест нерукотворний

Стежка скорботи

Він стоїть там, де не так вже й давно всі лили сльози,

А я іду тепер по ним і не проллю свої (Свої не проллю)

Віа Долороса

І я будую хрест нерукотворний

Стежка скорботи

Він стоїть там, де не так вже й давно всі лили сльози,

А я іду тепер по ним і не проллю свої (Свої не проллю)

Нараз однією рукою

На дві інші рукою

На три я як не бив,

Але тільки потрапляє повз молоток

Ламаються, гнуться цвяхи

Лаюся, у нас давно.

Розкладаючись, гниють усі кістки

Кубики від яких

Обертається шар землі

Людина це просто кістка ігрова,

Але крок за ним, так що виконайте кидок

І кидайте все те, що є

І кидайте прямо в вогнище

Якщо випаде цифра шість

(Один шість, один шість)

У моєму коханні одна загроза

Там на вид, дорога в пекло

Точнісінько, як Віа Долороса

Як не сплутати і де троянди проростуть

Їм потрібно дати особливий корм

І я собі споруджу хрест нерукотворний

Щоб їх прогодувати

Віа Долороса

І я будую хрест нерукотворний

Стежка скорботи

Він стоїть там, де не так вже й давно всі лили сльози,

А я іду тепер по ним і не проллю свої (Свої не проллю)

Віа Долороса

І я будую хрест нерукотворний

Стежка скорботи

Він стоїть там, де не так вже й давно всі лили сльози,

А я іду тепер по ним і не проллю свої (Свої не проллю)

Знову затягне розмову,

Але стільки років одне і теж

Як тут вірити чудесам?

І я б собі спорудив там хрест нерукотворний

І моя дорога скорботи

І я крочу по сльозах (І не пролию свої)