Da Tut's noch weh - Hans Albers

Beim erstenmal, da tut’s noch weh

Da glaubt man noch

Dass man es nie verwinden kann

Dann mit der Zeit so peu a peu

Gib mal die Trompete her!

Gewöhnt man sich daran

Ihr erster das war ein Matrose

Der war auf der Brust tätowiert

Er trug eine meerblaue Hose;

Und sie hat sich so schrecklich geniert

Er nahm ihre Hand und versprach ihr

Die Treue und gab ihr sein Wort

Er nähm keine andre nach ihr

Und am Morgen, da musst er an Bord

Beim erstenmal, da tut’s noch weh

Da glaubt man noch

Dass man es nie verwinden kann

Dann mit der Zeit so peu a peu

Gewöhnt man sich daran

Das Treusein, so sprach er, ich kann es

Versuchen, ich war’s zwar noch nie

Wird’s ein Knabe, so nenn' ihn Johannes

Wird’s ein Mädchen, so nenn' es Marie

Er ist nicht zur Hochzeit gekommen

Er war auch zur Taufe nicht da

Sie hat einen ander’n genommen —

Und zu dem sagt Johannes: Papa

Lacht mal nicht, das kommt in die besten Familien vor!

Alles mitsingen, Ballett!

Beim erstenmal, da tut’s noch weh

Da glaubt man noch

Dass man es nie verwinden kann

Dann mit der Zeit so peu a peu

Gewöhnt man sich daran

Перший раз все одно болить

У це досі вірять

Що ти ніколи не зможеш подолати це

Потім поступово з часом

Дай мені трубу!

Звикаєш

Першим її був моряк

Це було татуювання на його грудях

На ньому були морські сині штани;

І їй було так соромно

Він взяв її за руку і пообіцяв

Вірність і дав їй слово

Він не візьме за нею іншу

А вранці він має сісти на борт

Перший раз все одно болить

У це досі вірять

Що ти ніколи не зможеш подолати це

Потім поступово з часом

Звикаєш

Вірність, сказав він, я можу це зробити

Спробуй, я ніколи не був

Якщо це хлопчик, назвіть його Йоханнес

Якщо це дівчина, називайте її Марі

Він не прийшов на весілля

На хрещення його теж не було

Вона взяла ще один —

І Іван на це каже: Тато

Не смійтеся, це буває в найкращих сім’ях!

Заспівай, балет!

Перший раз все одно болить

У це досі вірять

Що ти ніколи не зможеш подолати це

Потім поступово з часом

Звикаєш