Le hibou - Grégoire

Caillou, genou, chou, pou, joujou, bijou,

Répétait sans fin le petit hibou.

Joujou, bijou, pou, chou, caillou, genou,

Non, se disait-il, non, ce n’est pas tout.

Il y en a sept pourtant, sept en tout:

Bijou, caillou, pou, genou, chou, joujou.

Ce n’est ni bambou, ni clou, ni filou…

Quel est donc le septième?

Et le hibou,

La patte appuyée au creux de sa joue,

Se cachait de honte à l’ombre du houx.

Et il se désolait, si fatigué

Par tous ses devoirs de jeune écolier

Qu’il oubliait, en regardant le ciel

Entre les branches épaisses du houx,

Que son nom, oui, son propre nom, hibou,

Prenait, lui aussi, un X au pluriel.

Галька, коліно, капуста, воша, іграшка, коштовність,

Повторювала сова нескінченно.

Іграшка, коштовність, поу, капуста, галька, коліно,

Ні, подумав він, ні, це ще не все.

Є ще сім, всього сім:

Коштовність, камінчик, воша, коліно, капуста, іграшка.

Це не бамбук, не цвях і не трюк...

То що таке сьоме?

І сова,

Лапа втиснулася в западину його щоки,

Ховаючись від сорому в тіні падуба.

І йому було шкода, такий втомлений

За всіма своїми обов’язками школяра

Щоб він забув, дивлячись на небо

Між густими гілками падуба,

Що його ім'я, так, його власне ім'я, сова,

Також взяв Х у множині.