За тех, кто в море - Город 312

Ты помнишь, как всё начиналось.

Всё было впервые и вновь.

Как строили лодки, и лодки звались

Вера, Надежда, Любовь.

Как дружно рубили канаты,

И вдаль уходила земля.

И волны нам пели, и каждый пятый,

Как правило, был у руля.

Я пью до дна

За тех, кто в море,

За тех, кого любит волна,

За тех, кому повезёт.

И если цель одна

И в радости, и в горе,

То тот, кто не струсил

И вёсел не бросил,

Тот землю свою найдёт.

Напрасно нас бури пугали.

Вам скажет любой моряк,

Что бури бояться вам стоит едва ли,

В сущности, буря – пустяк.

В бури лишь крепче руки,

И парус поможет, и киль.

Гораздо трудней не свихнуться со скуки

И выдержать полный штиль.

Я пью до дна

За тех, кто в море,

За тех, кого любит волна,

За тех, кому повезёт.

И если цель одна

И в радости, и в горе,

То тот, кто не струсил

И вёсел не бросил,

Тот землю свою найдёт.

Я пью до дна

За тех, кто в море,

За тех, кого любит волна,

За тех, кому повезёт.

И если цель одна

И в радости, и в горе,

То тот, кто не струсил

И вёсел не бросил,

Тот землю свою найдёт.

Землю свою найдёт...

Ти пам'ятаєш, як усе починалося.

Все було вперше та знову.

Як будували човни, і човни звалися

Віра Надія Любов.

Як дружно рубали канати,

І вдалину йшла земля.

І хвилі нам співали, і кожен п'ятий,

Як правило, був біля керма.

Я п'ю до дна

За тих, хто в морі,

За тих, кого любить хвиля,

За тих, кому пощастить.

І якщо мета одна

І в радості, і в горі,

То той, хто не злякався

І весел не покинув,

Той землю знайде.

Даремно нас бурі лякали.

Вам скаже будь-які моряки,

Що бурі боятися вам варто навряд чи,

По суті, буря – дрібниця.

У бурі лише міцніші руки,

І вітрило допоможе, і кіль.

Набагато важче не збожеволіти з нудьги

І витримати повний штиль.

Я п'ю до дна

За тих, хто в морі,

За тих, кого любить хвиля,

За тих, кому пощастить.

І якщо мета одна

І в радості, і в горі,

То той, хто не злякався

І весел не покинув,

Той землю знайде.

Я п'ю до дна

За тих, хто в морі,

За тих, кого любить хвиля,

За тих, кому пощастить.

І якщо мета одна

І в радості, і в горі,

То той, хто не злякався

І весел не покинув,

Той землю знайде.

Землю свою знайде...