Останусь - Город 312

В конце туннеля яркий свет слепой звезды,

Подошвы на сухой листве оставят следы,

Еще под кожей бьётся пульс, и надо жить,

Я больше, может, не вернусь, а, может, я с тобой останусь.

Останусь пеплом на губах,

Останусь пламенем в глазах,

В твоих руках дыханьем ветра...

Останусь снегом на щеке,

Останусь светом вдалеке,

Я для тебя останусь - светом.

В конце туннеля яркий свет, и я иду,

Иду по выжженной траве, по тонкому льду.

Не плачь, я боли не боюсь, ее там нет.

Я больше, может, не вернусь, а, может, я с тобой останусь.

Останусь пеплом на губах,

Останусь пламенем в глазах,

В твоих руках дыханьем ветра...

Останусь снегом на щеке,

Останусь светом вдалеке,

Я для тебя останусь - светом.

Светом...

Останусь пеплом на губах,

Останусь пламенем в глазах,

В твоих руках дыханьем ветра...

Останусь снегом на щеке,

Останусь светом вдалеке,

Я для тебя останусь - светом.

В кінці тунелю яскраве світло сліпої зірки,

Підошви на сухому листі залишать сліди,

Ще під шкірою б'ється пульс, і треба жити,

Я більше, може, не повернуся, а може, я з тобою залишусь.

Залишуся попелом на губах,

Залишуся полум'ям в очах,

У твоїх руках подихом вітру.

Залишуся снігом на щоці,

Залишуся світлом далеко,

Я тобі залишуся - світлом.

В кінці тунелю яскраве світло, і я йду,

Іду випаленою травою, тонким льодом.

Не плач, я болю не боюся, її там немає.

Я більше, може, не повернуся, а може, я з тобою залишусь.

Залишуся попелом на губах,

Залишуся полум'ям в очах,

У твоїх руках подихом вітру.

Залишуся снігом на щоці,

Залишуся світлом далеко,

Я тобі залишуся - світлом.

Світлом...

Залишуся попелом на губах,

Залишуся полум'ям в очах,

У твоїх руках подихом вітру.

Залишуся снігом на щоці,

Залишуся світлом далеко,

Я тобі залишуся - світлом.