Невидимка - Город 312

Никто не знает, как её зовут,

Никто не видел, как она смеётся.

Закутавшись в зелёную листву,

Она пугливо прячется от солнца…

В глазах её такая печаль

И океан несбывшихся желаний.

А рядом с нею лето невзначай

Уснуло на расправленном диване.

Ей проще быть невидимкой,

Подумаешь, мир не заметит слёз.

Кому-то пусть глупо и дико,

А вот для неё это всё всерьёз,

Ответ на главный вопрос.

Ей незачем звонить по пустякам,

Она свою галактику открыла,

Пусть принца не придумала пока,

Но там и без него довольно мило.

И бабочки парят выше крыш,

И люди выполняют обещанья

Там все свои обиды простишь,

Насмешки в изумруды превращая.

Ей проще быть невидимкой,

Подумаешь, мир не заметит слёз.

Кому-то пусть глупо и дико,

А вот для неё это всё всерьёз,

Ответ на главный вопрос.

В глазах её такая печаль

И океан несбывшихся желаний.

А рядом с нею лето невзначай

Уснуло на расправленном диване.

Ей проще быть невидимкой,

Подумаешь, мир не заметит слёз.

Кому-то пусть глупо и дико,

А вот для неё это всё всерьёз,

Ей проще быть невидимкой,

Подумаешь, мир не заметит слёз.

Кому-то пусть глупо и дико,

А вот для неё это всё всерьёз,

Ответ на главный вопрос.

Ніхто не знає, як її звуть,

Ніхто не бачив, як вона сміється.

Закутавшись у зелене листя,

Вона полохливо ховається від сонця…

В очах її такий смуток

І океан нездійснених бажань.

А поряд з нею літо ненароком

Заснуло на розправленому дивані.

Їй простіше бути невидимкою,

Подумаєш, світ не помітить сліз.

Комусь нехай безглуздо і дико,

А ось для неї це все серйозно,

Відповідь на головне питання.

Їй нема чого дзвонити через дрібниці,

Вона свою галактику відкрила,

Нехай принца не придумала поки,

Але там і без нього досить мило.

І метелики ширяють вище дахів,

І люди виконують обіцянки

Там усі свої образи вибачиш,

Насмішки в смарагди перетворюючи.

Їй простіше бути невидимкою,

Подумаєш, світ не помітить сліз.

Комусь нехай безглуздо і дико,

А ось для неї це все серйозно,

Відповідь на головне питання.

В очах її такий смуток

І океан нездійснених бажань.

А поряд з нею літо ненароком

Заснуло на розправленому дивані.

Їй простіше бути невидимкою,

Подумаєш, світ не помітить сліз.

Комусь нехай безглуздо і дико,

А ось для неї це все серйозно,

Їй простіше бути невидимкою,

Подумаєш, світ не помітить сліз.

Комусь нехай безглуздо і дико,

А ось для неї це все серйозно,

Відповідь на головне питання.