Катится - Город 312

Рассвет, мой город зевает.

Всем хищным - доброй охоты.

И стая кинется, верить и жить.

Она тебя провожает.

Его встречает с работы.

И здесь опять территория лжи.

И катится вверх, да по венам.

Чья то боль, чья то измена.

Ты на него снизу вверх, но его не вернешь.

Катится волею судеб, что еще там дальше будет.

Но пусть никогда не кончается твой майский дождь.

Держали руки в карманах.

В руках держали секреты.

Канаты рвались, как тонкая нить.

Когда скрываясь в обманах.

Тела бросали в запреты.

И знал лишь дождь, как хотелось любить.

И катится вверх, да по венам.

Чья то боль, чья то измена.

Ты на него снизу вверх, но его не вернешь.

Катится волею судеб, что еще там дальше будет.

Но пусть никогда не кончается твой майский дождь.

Хлестай вода поднебесной.

Взрывай мне душу слезами.

Я за двоих искупила вину.

Когда в полу шаге от бездны.

Мы вдруг столкнемся глазами.

Ты все поймешь, но уже не свернуть.

И катится вверх, да по венам.

Чья то боль, чья то измена.

Ты на меня снизу вверх, но меня не вернешь.

Катится волею судеб, что еще там дальше будет.

Но пусть никогда не кончается твой майский дождь.

Катится вверх, да по венам.

Чья то боль, чья то измена.

Ты на меня снизу вверх, но меня не вернешь.

Катится волею судеб, что еще там дальше будет.

Но пусть никогда не кончается твой майский дождь...

Но пусть никогда не кончается...

Но пусть никогда не кончается...

Світанок, моє місто позіхає.

Усім хижим – доброго полювання.

І зграя кинеться, вірити та жити.

Вона тебе проводить.

Його зустрічає із роботи.

І тут знову територія брехні.

І котиться вгору, та по венах.

Чий то біль, чия то зрада.

Ти на нього знизу нагору, але його не повернеш.

Катиться волею доль, що ще там буде далі.

Але нехай ніколи не закінчується твій травневий дощ.

Тримали руки в кишенях.

У руках тримали секрети.

Канати рвалися, як тонка нитка.

Коли ховаючись в обманах.

Тіла кидали у заборони.

І знав лише дощ, як хотілося кохати.

І котиться вгору, та по венах.

Чий то біль, чия то зрада.

Ти на нього знизу нагору, але його не повернеш.

Катиться волею доль, що ще там буде далі.

Але нехай ніколи не закінчується твій травневий дощ.

Хлюпай вода піднебесної.

Підривай мені душу сльозами.

Я за двох викупила вину.

Коли за пів кроку від безодні.

Ми раптом зіткнемося очима.

Ти все зрозумієш, але вже не згорнути.

І котиться вгору, та по венах.

Чий то біль, чия то зрада.

Ти на мене знизу нагору, але мене не повернеш.

Катиться волею доль, що ще там буде далі.

Але нехай ніколи не закінчується твій травневий дощ.

Катиться вгору та по венах.

Чий то біль, чия то зрада.

Ти на мене знизу нагору, але мене не повернеш.

Катиться волею доль, що ще там буде далі.

Але нехай ніколи не закінчується твій травневий дощ.

Але нехай ніколи не кінчається...

Але нехай ніколи не кінчається...