На тихорецкую - Город 312

На Тихорецкую состав отправится.

Вагончик тронется, перрон останется.

Стена кирпичная, часы вокзальные,

Платочки белые, платочки белые

Платочки белые, глаза печальные.

Одна в окошечко гляжу, не грустная,

И только корочка в руке арбузная.

Ну что с девчонкою такою станется?

Вагончик тронется, вагончик тронется,

Вагончик тронется, перрон останется.

Начнет выпытывать купе курящее.

про мое прошлое и настоящее.

Навру с три короба - пусть удивляются.

С кем распрощалась я, с кем распрощалась я,

С кем распрощалась я, их не касается.

Откроет душу мне матрос в тельняшечке.

Как тяжело на свете жить бедняжечке.

Сойдет на станции, и распрощается,

Вагончик тронется, вагончик тронется,

Вагончик тронется, а он останется.

На Тихорецький склад вирушить.

Вагончик рушить, перон залишиться.

Стіна цегляна, годинник вокзальний,

Хусточки білі, хусточки білі

Хусточки білі, очі сумні.

Одна в віконце дивлюся, не сумна,

І лише скоринка в руці кавунова.

Ну що з дівчиськом такою станеться?

Вагончик рушить, вагончик рушить,

Вагончик рушить, перон залишиться.

Почне випитувати купе.

про моє минуле та сьогодення.

Навру з три короби – нехай дивуються.

З ким попрощалася я, з ким попрощалася я,

З ким я розпрощалася, їх не стосується.

Відкриє душу мені матрос у тільнику.

Як важко на світі жити бідолашній.

Зійде на станції, і розпрощається,

Вагончик рушить, вагончик рушить,

Вагончик рушить, а він залишиться.