Автокатастрофа - Город 312

Разлетятся стекла в один короткий миг,

Ночь насквозь промокла — это дождь ее настиг.

Дальний свет слепит глаза,

И не жди меня назад.

Двести, как в рекламе, а впереди радар,

Облизав огнями белых галогенных фар.

Растворяюсь в темноте

По двойной сплошной черте

Чувствую спинным мозгом —

Дальше будет пропасть.

Не остановить, поздно,

Автокатастрофа!

Извели мобильник короткие гудки.

Ветер будет сильным, шины рвутся на куски.

Принцип жестко скажет: нет!

Но в один конец билет.

Ночь необходима, она — изнанка дня,

Горьким желтым дымом запечатала меня.

Рикошетом от земли

Звезды в небо путь нашли

Чувствую спинным мозгом —

Дальше будет пропасть.

Не остановить, поздно,

Автокатастрофа!

Розлетяться стекла в одну коротку мить,

Ніч наскрізь промокла — це дощ її наздогнав.

Далеке світло сліпить очі,

І не чекай мене назад.

Двісті, як у рекламі, а попереду радар,

Облизавши вогнями білих галогенних фар.

Розчиняюся у темряві

За подвійною суцільною межею

Відчуваю спинним мозком —

Далі зникне.

Не зупинити, пізно,

Автокатастрофа!

Звели мобільник короткі гудки.

Вітер буде сильним, шини рвуться на шматки.

Принцип жорстко скаже: ні!

Але в один кінець квиток.

Ніч необхідна, вона - виворот дня,

Гірким жовтим димом запечатала мене.

Рикошетом від землі

Зірки в небо шлях знайшли

Відчуваю спинним мозком —

Далі зникне.

Не зупинити, пізно,

Автокатастрофа!