Mademoiselle Émilie - Gilles Vigneault

Fut-il amoureux?

Fut-elle fidèle?

On ne sait rien d’elle

On ne sait rien d’eux

Mademoiselle Émilie

Vivait seule en sa maison

Avait été très jolie

En de lointaines saisons

Les photos qui restent d’elle

Sont passées par les ciseaux

Elle tenait une ombrelle

Et c'était sur un bateau

Elle recevait peut-être

À tous les deux ou trois mois

Un colis ou une lettre

Qui l'étonnait chaque fois

Elle qui n'écrivait jamais

Fut-il amoureux?

Fut-elle fidèle?

On ne sait rien d’elle

On ne sait rien d’eux

Dure et frêle silhouette

Qui traversait les hivers

En chapeau gris à voilette

Et en manteau de drap vert

Pour parler de politesse

Elle disait: Décorum

Ne manquait jamais la messe

Elle touchait l’harmonium

Mais manquait-elle à l'église

Quelqu’un allait s’informer

À la vieille maison grise

Aux volets toujours fermés

Elle qui ne manquait jamais

Fut-il amoureux?

Fut-elle fidèle?

On ne sait rien d’elle

On ne sait rien d’eux

Puis un dimanche en automne

L’harmonium reste muet

On se retourne, on s'étonne

On chuchote, on est distrait

Sitôt la messe finie

On fut devant sa maison

Mademoiselle Émilie

Est assise en son salon

Vêtue comme un jour de fête

Chapeau, voilette et renard

Sa valise toute faite

Comme on attend un départ

Elle qui ne sortait jamais

Fut-il amoureux?

Fut-elle fidèle?

On ne sait rien d’elle

On ne sait rien d’eux

Sa cousine Véronique

Hérita de son piano

Et des cahiers de musique

Avec l’album de photos

À Manon, la robe blanche

À Mathilde, le trousseau

C’est assez de quatre planches

Pour retrouver le berceau

Et prière de remettre

À sa sœur qui reste loin

Un petit coffret de lettres

Cachetées avec grand soin

Elle qui n'écrivait jamais

Fut-il amoureux?

Fut-elle fidèle?

On ne sait rien d’elle

On ne sait rien d’eux

Quelque dimanche après Pâques

Avec les premiers bateaux

On le sait d’après Jean-Jacques

Qui sait tout, c’est un bedeau

Est passé au cimetière

Un grand homme assez âgé

On voyait par ses manières

Que c'était un étranger

Il a déposé des roses

En silence, comme on prie

Sur la tombe où se repose

Mademoiselle Émilie

Personne ne saura jamais

Fut-il amoureux?

Fut-elle fidèle?

On ne sait rien d’elle

On ne sait rien d’eux

Він був закоханий?

Чи була вона вірною?

Про неї нічого не відомо

Про них нічого не відомо

Міс Емілі

Жила сама в своєму будинку

Була дуже гарна

У далекі пори року

Решта її фото

перебрав ножиці

Вона тримала парасольку

І це було на човні

Можливо, вона отримала

Кожні два-три місяці

Посилка або лист

Який щоразу дивував його

Та, яка ніколи не писала

Він був закоханий?

Чи була вона вірною?

Про неї нічого не відомо

Про них нічого не відомо

Тверда і тендітна фігура

Хто перетинав зими

У сірому капелюшку з вуаллю

І в кожусі із зеленого сукна

Говорити про ввічливість

Вона сказала: Пристойність

Ніколи не пропускав месу

Вона торкалася фісгармонії

Але чи її не було в церкві

Хтось збирався дізнатися

У старому сірому будинку

Із завжди закритими віконницями

Вона, яка ніколи не сумувала

Він був закоханий?

Чи була вона вірною?

Про неї нічого не відомо

Про них нічого не відомо

Потім у неділю восени

Фісгармонія мовчить

Обертаємося, дивуємося

Шепочемося, відволікаємося

Як тільки маса закінчиться

Ми були перед його будинком

Міс Емілі

Сидить у своїй вітальні

Одягнений як на вечірку

Капелюшок, вуаль і лисиця

Його готова валіза

Як чекаєш вильоту

Вона, яка ніколи не виходила

Він був закоханий?

Чи була вона вірною?

Про неї нічого не відомо

Про них нічого не відомо

Його двоюрідна сестра Вероніка

Успадкував його піаніно

І музичні книги

З фотоальбомом

Манон, біла сукня

Для Матильди, прикраса

Досить чотирьох дощок

Щоб знайти колиску

І доставте, будь ласка

До своєї сестри, яка тримається осторонь

Маленька скринька з листами

Запечатано з великою ретельністю

Та, яка ніколи не писала

Він був закоханий?

Чи була вона вірною?

Про неї нічого не відомо

Про них нічого не відомо

Якоїсь неділі після Великодня

З першими човнами

Ми знаємо це від Жан-Жака

Хто все знає, той бідл

Пішов на цвинтар

Високий, літній чоловік

Ми могли бачити його шляхи

Що він був чужий

Він залишив троянди

У тиші, під час молитви

На могилі, де спочиває

Міс Емілі

Ніхто ніколи не дізнається

Він був закоханий?

Чи була вона вірною?

Про неї нічого не відомо

Про них нічого не відомо