Tit-nor - Gilles Vigneault, Daniel Boucher

Je suis parti, j'étais toute jeunesse

Gagner ma vie et me faire un métier

À mes parents j’avais fait la promesse

De revenir aussitôt fortuné

J’ai vu de loin s’effacer mon village

Midi sonnant, je ne l’entendis pas

Car je marchais vers des mirages

Qui grandissaient à chacun de mes pas

Car je marchais vers des mirages

Qui grandissaient à chacun de mes pas

Me suis trouvé marchant de ville en ville

Bien peu d’amis, beaucoup de compagnons

Le verre plein, l’amitié est facile

On est tout seul quand on en voit le fond

D’où c’est qu’tu viens, comment c’est qu’tu t’appelles?

Norbert?

Une bière — Armand, moi, j’prends du fort

Moi, j’lave les vitres — Moi, la vaisselle

Mes compagnons m’ont appelé Tit-Nor

Moi, j’lave les vitres — Moi, la vaisselle

Mes compagnons m’ont appelé Tit-Nor

Tous ces métiers qui sont fils de misère

Je les ai faits et je m’en suis défait

On est chômeur quand on veut pas les faire

Quand on les perd, on est… comme on était

C’est pas au bout des balais pis des pelles

Que la fortune advient le plus souvent

Les gros qui l’ont couchent pas loin d’elle

Les autres sont feuilles d’automne au vent

Les gros qui l’ont couchent pas loin d’elle

Les autres sont feuilles d’automne au vent

Ah!

si j’avais été d’amour naïve

J’aurais pris femme et j’aurais des enfants

Maison, voiture, comme ceux qui arrivent

Je serais seul, mais seul moins… seulement

Mais trop d’argent met l’amour en doutance

Et pas assez l'éloigne à tout jamais

J’ai dépensé mon existence

Avant d’gagner l’coeur de celle que j’aimais

J’ai dépensé mon existence

Avant d’gagner l’coeur de celle que j’aimais

Trois jours passés, me suis mis de voyage

Pour retrouver mes parents, mes amis

Pour mes parents, c’est au bout du village

Au cimetière où la mort les a mis

Mais mon oreille et ma vue sont surprises

On voit personne et tout est désâmé

Un chien perdu sort de l'église

Et j’ai compris: mon village a fermé

Un chien perdu sort de l'église

Et j’ai compris: mon village a fermé

J’sus donc monté m’informer chez Narcisse

Qui a refusé d’bouger du cinquième rang

Fallut fermer par loi de la justice

De la justice et des gouvernements

A-t-il fallu travailler sur nos terres

Tant essoucher et piler les cailloux

Pour découvrir chez un notaire

Qu’au bout d’nos vies on n'était pas chez nous

Pour découvrir chez le notaire

Qu’au bout d’nos vies on n'était pas chez nous

J’ai ben pensé m’installer dans la place

Passer la nuit, brailler su' un perron

Sauver l'église avant qu’elle se défasse

Et réparer la meilleure maison

Je deviendrais mon propre locataire

Je deviendrais mon propre médecin

Bedeau, curé, marchand et maire

Mon propre ami et mon propre voisin

Bedeau, curé, marchand et maire

Mon propre ami et mon propre voisin

Comme en prison à la grandeur du monde

Je m’en irai comme j'étais venu

Je n’attends pas que quelqu’un me réponde

Le désespoir est jamais bienvenu

Pour mes pareils tourmentés de voyage

Mon triste sort leur serve de leçon

Ne quittez pas votre village

Si vous n’avez pas une grande instruction

Ne quittez pas votre village

Si vous n’avez pas une grande instruction

Faut donc r’partir, mais plus toute jeunesse

Gagner ma vie, n’importe quel métier

Moi qui faisais dans le temps des promesses

De grand retour aussitôt fortuné

Je vois souvent apparaître un village

J’entends midi quand il ne sonne pas

Marchant toujours vers mes mirages

Qui se défont à chacun de mes pas

Marchant toujours vers mes mirages

Qui se défont à chacun de mes pas

Я пішов, я був дуже молодий

Заробляйте на життя і торгуйте

Батькам я дав обіцянку

Щоб скоріше повернутися пощастило

Я бачив, як згасає здалеку моє село

дванадцята година, я не чув

Тому що я йшов до міражів

Це зростало з кожним моїм кроком

Тому що я йшов до міражів

Це зростало з кожним моїм кроком

Я знайшов себе пішки з міста в місто

Дуже мало друзів, багато товаришів

Стакан повний, дружба легка

Ми зовсім одні, коли бачимо дно

Звідки ти, як тебе звати?

Норберт?

Пиво — Арманд, я набираюся сил

Я, я мию вікна — Я, посуд

Мої товариші називали мене Тит-Нор

Я, я мию вікна — Я, посуд

Мої товариші називали мене Тит-Нор

Усі ті ремесла, що є синами нещастя

Я зробив їх і позбувся

Ви безробітні, коли не хочете їх виконувати

Коли ми їх втрачаємо, ми... як були

Справа не в мітлах і лопатах

Таке щастя буває найчастіше

Великі, у кого вона є, сплять неподалік від неї

Інші — осіннє листя на вітрі

Великі, у кого вона є, сплять неподалік від неї

Інші — осіннє листя на вітрі

Ах!

якби я був наївним у коханні

Взяв би жінку і народив би дітей

Будинок, машина, як ті, що приїжджають

Я був би один, але один менше... тільки

Але занадто багато грошей ставить любов під сумнів

І недостатньо забирає це назавжди

Я витратив своє життя

Перш ніж завоювати серце коханої

Я витратив своє життя

Перш ніж завоювати серце коханої

Пройшло три дні, вирушив у подорож

Знайти батьків, друзів

У батьків це в кінці села

На цвинтар, куди смерть поклала

Але мій слух і зір дивуються

Ми нікого не бачимо і все розгублено

З церкви виходить заблукала собака

І я зрозуміла: моє село закрилося

З церкви виходить заблукала собака

І я зрозуміла: моє село закрилося

Тож я піднявся нагору, щоб запитати у Нарцисса

Хто відмовився переходити з п'ятого ряду

Довелося закрити за законом справедливості

Справедливості та урядів

Чи довелося нам працювати на своїй землі

І рохкають, і стукають об каміння

Дізнатися у нотаріуса

Що наприкінці життя нас не було вдома

Дізнатися у нотаріуса

Що наприкінці життя нас не було вдома

Я думав, що я переїду

Ночувати, горлати на під'їзді

Врятуйте Церкву, поки вона не розвалилася

І полагодити найкращий будинок

Я б став власним орендарем

Я був би сам собі лікарем

Бідл, священик, купець і мер

Мій власний друг і мій власний сусід

Бідл, священик, купець і мер

Мій власний друг і мій власний сусід

Як у в'язницях у всьому світі

Я піду, як і прийшов

Я не чекаю, що мені хтось відповість

Відчай ніколи не вітається

Для мене як замучений подорожами

Моя сумна доля служить їм уроком

Не залишайте свого села

Якщо у вас немає вищої освіти

Не залишайте свого села

Якщо у вас немає вищої освіти

Тож мусимо піти, але вже не молодь

Заробляти на життя, будь-яка торгівля

Я, який звик давати обіцянки

Від великого повернення відразу пощастило

Я часто бачу, як з’являється село

Я чую полудень, коли не дзвонить

Завжди йду до своїх міражів

Це руйнується з кожним моїм кроком

Завжди йду до своїх міражів

Це руйнується з кожним моїм кроком