В небо - G-Nise

Ты, улетая от меня, искала счастье там

В их чужих руках, где нет любви, где лишь пустота…

Пролетала города, ничего не находя,

Возвращалась ко мне, чтоб почувствовать тепла.

Затем снова в полет, но крылья устали летать.

И твоя боль не пройдет, снова пишешь мысли в тетрадь.

Знаешь все наперед, но не хочешь без любви погибать.

Сердце ничего не найдет, суждено одному умирать…

Припев:

В небо, в небо летела птица,

Но солнце не грело, она могла разбиться.

В небо, в небо снова летит птица,

Но солнце сжигает крылья.

Это ей не снится…

«Виновник ее слез» в моем протоколе.

Сердце из груди рвется, оно не просто колет.

Коли я стал тем, кто ее как щенка топит в боли.

Я как работник счастья ее просто уволен.

Она была на воле, но птицу заперли в клетке.

Восход солнца не встретить, на календаре метки.

Медленно руками касался ее нежного тела.

То ли хотела, то ли ненавидела это.

Расходились, но возвращалась обратно.

И по глазам не понимал, была ли она рада:

Жажда мести или искренность взгляда,

Ее мурашки от меня или прохлады?

Она моя загадка, загадывал, сдувая свечи

Беспечно, а у нее был взгляд застенчивый.

И эта встреча сделала нас обреченными.

Молча зачеркиваем наш сюжет красками черными…

Припев:

В небо, в небо летела птица,

Но солнце не грело, она могла разбиться.

В небо, в небо снова летит птица,

Но солнце сжигает крылья.

Это ей не снится…

Ти, відлітаючи від мене, шукала щастя там

В них чужих руках, де немає кохання, де лише порожнеча…

Пролітала міста, нічого не знаходячи,

Поверталася до мене, щоб відчути тепла.

Потім знову в політ, але крила втомилися літати.

І твій біль не пройде, знову пишеш думки в зошит.

Знаєш все наперед, але не хочеш без любові гинути.

Серце нічого не знайде, судилося одному вмирати...

Приспів:

У небо, у небо летів птах,

Але сонце не гріло, вона могла розбитися.

У небо, у небо знову летить птах,

Але сонце спалює крила.

Це їй не сниться.

«Винник її сліз» у моєму протоколі.

Серце з грудей рветься, воно не просто коле.

Коли я став тим, хто її як цуценя топить у болі.

Я як працівник щастя її просто звільнений.

Вона була на волі, але птицю замкнули в клітині.

Схід сонця не зустріти, на календарі мітки.

Повільно руками торкався її ніжного тіла.

Чи то хотіла, то ненавиділа це.

Розходилися, але поверталася назад.

І за очей не розумів, була чи вона рада:

Жага помсти або щирість погляду,

Її мурашки від мене чи прохолоди?

Вона моя загадка, загадував, здуючи свічки

Безтурботно, а у ні був погляд сором'язливий.

І ця зустріч зробила нас приреченими.

Мовчки закреслюємо наш сюжет чорними фарбами.

Приспів:

У небо, у небо летів птах,

Але сонце не гріло, вона могла розбитися.

У небо, у небо знову летить птах,

Але сонце спалює крила.

Це їй не сниться.