Прости за всё - G-Nise

Припев:

Я создал тот мир, где нет тебя.

Закрыл двери от мира, запретив себя.

Моя судьба заморожена, дай же мне огня!

Я не признавал свою ошибку до этого дня.

Я создал тот мир, где нет тебя.

Закрыл двери от мира, запретив себя.

Моя судьба заморожена, дай же мне огня!

Я не признавал свою ошибку до этого дня.

А, говорят, любить порой бывает трудно.

Я сбавил груз и отказался вовсе.

Мог бы птицей порхать в обыденности будней,

Самым счастливым человеком быть после.

Ты была рядом, но я был слеп, словно под гипнозом,

Не волновало то, что будет после.

Смеялся, если видел слезы… Перестал видеть сны.

Настроение — осень, и мне не до весны…

Прости.

Не говорил тебе тех слов, что им.

Считай это прошлым моим, брошенным вмиг.

Я обнимал намалеванных кошек, был словно слепым,

Разменял книгу счастья на книженки несчастные…

Я на части без твоего участия,

Но вспоминаю о тебе часто я.

Судьба моя с заголовком «Неслучайная» —

В одиночестве, как ты когда-то, жить скучая.

Припев:

Я создал тот мир, где нет тебя.

Закрыл двери от мира, запретив себя.

Моя судьба заморожена, дай же мне огня!

Я не признавал свою ошибку до этого дня.

Я создал тот мир, где нет тебя.

Закрыл двери от мира, запретив себя.

Моя судьба заморожена, дай же мне огня!

Я не признавал свою ошибку до этого дня.

У тебя все по-иному стало, в твоей жизни никто.

Времени мало прошло, вроде, я уже за бортом.

Доигрался.

Понял, что люблю поздно.

Не ступил бы раньше, сейчас не было вопросов!

Я бы свернул горы сейчас, чтобы взять за руку,

Чтобы эти будни серые окрасить… Хоть на минуту!

Я обещаю!

Стану лучше!

В разы!

Честно…

Сложно подумать… У меня все было, но враз исчезло…

На телефонные звонки — одинокие гудки,

Сны, что могли быть, уже не сны.

Мы уже не мы.

Мы, как спутники на орбите, так далеки.

Так далеки, маршруты судьбы нашей отменены…

Я сам виноват.

Некого винить…

Ты давала шанс, удерживая нить…

Прости за дни не со мной.

Я ухожу.

Я не потревожу грубым шумом вашу тишину…

Припев:

Я создал тот мир, где нет тебя.

Закрыл двери от мира, запретив себя.

Моя судьба заморожена, дай же мне огня!

Я не признавал свою ошибку до этого дня.

Я создал тот мир, где нет тебя.

Закрыл двери от мира, запретив себя.

Моя судьба заморожена, дай же мне огня!

Я не признавал свою ошибку до этого дня.

Я создал тот мир, где нет тебя.

Закрыл двери от мира, запретив себя.

Моя судьба заморожена, дай же мне огня!

Я не признавал свою ошибку до этого дня.

Я создал тот мир, где нет тебя.

Приспів:

Я створив той світ, де немає тебе.

Зачинив двері від світу, заборонивши себе.

Моя доля заморожена, дай мені вогню!

Я не визнавав свою помилку до цього дня.

Я створив той світ, де немає тебе.

Зачинив двері від світу, заборонивши себе.

Моя доля заморожена, дай мені вогню!

Я не визнавав свою помилку до цього дня.

А кажуть, любити часом буває важко.

Я зменшив вантаж і відмовився зовсім.

Міг би птицею пурхати в буденності буднів,

Найщасливішою людиною бути після.

Ти була поруч, але я був сліпий, немов під гіпнозом,

Не хвилювало те, що буде після.

Сміявся, коли бачив сльози... Перестав бачити сни.

Настрій — осінь, і мені не до весни…

Пробач.

Не сказав тобі тих слів, що їм.

Вважай це минулим моїм, кинутим вмить.

Я обіймав намальованих кішок, був ніби сліпим,

Розміняв книгу щастя на книжки нещасні…

Я на частини без твоєї участі,

Але згадую про тебе часто я.

Доля моя із заголовком «Невипадкова»

В самоті, як ти колись, жити нудьга.

Приспів:

Я створив той світ, де немає тебе.

Зачинив двері від світу, заборонивши себе.

Моя доля заморожена, дай мені вогню!

Я не визнавав свою помилку до цього дня.

Я створив той світ, де немає тебе.

Зачинив двері від світу, заборонивши себе.

Моя доля заморожена, дай мені вогню!

Я не визнавав свою помилку до цього дня.

У тебе все по-іншому стало, у твоєму житті ніхто.

Часу мало минуло, начебто, я вже за бортом.

Догрався.

Зрозумів, що люблю пізно.

Не ступив би раніше, зараз не було запитань!

Я би згорнув гори зараз, щоб взяти за руку,

Щоб ці будні сірі пофарбувати… Хоч на хвилину!

Я обіцяю!

Стану краще!

В рази!

Чесно…

Складно подумати… У мене все було, але зникло…

На телефонні дзвінки — самотні гудки,

Сни, що могли бути, вже не сни.

Ми вже не ми.

Ми, як супутники на орбіті, такі далекі.

Так далекі, маршрути нашої долі скасовані…

Я сам винен.

Нема кого звинувачувати…

Ти давала шанс, утримуючи нитку…

Пробач за дні не зі мною.

Я йду.

Я не потривожу грубим шумом вашу тишу…

Приспів:

Я створив той світ, де немає тебе.

Зачинив двері від світу, заборонивши себе.

Моя доля заморожена, дай мені вогню!

Я не визнавав свою помилку до цього дня.

Я створив той світ, де немає тебе.

Зачинив двері від світу, заборонивши себе.

Моя доля заморожена, дай мені вогню!

Я не визнавав свою помилку до цього дня.

Я створив той світ, де немає тебе.

Зачинив двері від світу, заборонивши себе.

Моя доля заморожена, дай мені вогню!

Я не визнавав свою помилку до цього дня.

Я створив той світ, де немає тебе.