Облака - G-Nise

Ну и что теперь?

Тебе с ним круто?

Да не пиши мне глупых фраз, типа «Я не могу так»…

В глазах мутно, набираю тебе sms,

Не отправляется: «Нет памяти, в ячейках нет мест».

У пацанов замес, я дома, а ты с ним,

Допил бокал вина, в башке одни мысли,

Ненависть?

Вряд ли… Скорее жалость.

Наши фото на диске «D» смотрю, сердце сжалось…

Да не дурак, все вижу по глазам,

Тут не твоя вина во всем, я виноват сам!

От души будь счастлива, да и он тоже,

Только жаль, что ты лишь развлечение, тебя бросит позже он!

Ты не меняешь парней, ты ходишь по рукам,

Наверное, ты думаешь, заткнуться мне пора, да?

Знаешь… А я верил в эту чистую любовь,

В ответ получил вранье твое низкое.

И эту боль…

Зачем играешь ты в эту любовь мою?

Силы мне не найти, и счастья не найду.

Все растеряли мы, лишь эти облака

Напомнят о любви… Та, что была тогда…

Время уходит, мне становится параллельно,

Все, что я не забыл, теперь растопит пепел…

В заметках от тебя храниться будут стихи незаметно,

Заметь, и мне пофигу уже на это лето!

Мы с тобой летали… Сейчас прости, а?!

Отныне исход летален — плевать на то, что было!

Ведь клялась в любви, потом писала то же ему…

Я ничего не знаю, типа.

Тебя у дома жду.

Сижу на месте, где когда-то вместе были,

Прокручиваю песни эти, что я забыл, блин…

Измены те оставили шрамы, плевать, что я молчал,

Ты просила простить — я прощал, но сейчас

Все встало на свои места, и я доволен,

Закончился, как 2 минуты, бокал яда с болью…

Теперь не любимая, просто забытая!

Вот так…

Напомнят о любви моей к тебе лишь эти облака…

Зачем играешь ты в эту любовь мою?

Силы мне не найти, и счастья не найду.

Все растеряли мы, лишь эти облака

Напомнят о любви… Та, что была тогда…

g-nise@

Ну і що тепер?

Тобі з ним круто?

Так не пиши мені дурних фраз, типу «Я не можу так» ...

У очах каламутно, набираю тобі sms,

Не відправляється: «Немає пам'яті, в осередках немає місць».

У пацанів заміс, я вдома, а ти з ним,

Допив келих вина, в башці одні думки,

Ненависть?

Навряд... Швидше жалість.

Наші фото на диску «D» дивлюся, серце стислося…

Так не дурень, все бачу по очах,

Тут не твоя вина у всьому, я винен сам!

Від душі будь щаслива, так і він теж,

Тільки шкода, що ти тільки розвага, тебе кине пізніше він!

Ти не змінюєш хлопців, ти ходиш по руках,

Напевно, ти думаєш, заткнутися мені пора, так?

Знаєш… А я вірив у цю чисту любов,

Відповідь отримав брехню твою низьку.

І цей біль ...

Навіщо граєш ти в цю любов мою?

Сили мені не знайти, і щастя не знайду.

Усі розгубили ми, лише ці хмари

Нагадають про кохання… Та, що була тоді…

Час минає, мені стає паралельно,

Все, що я не забув, тепер розтопить попіл.

У нотатках від тебе зберігатимуться вірші непомітно,

Зауваж, і мені пофігу вже на це літо!

Ми з тобою літали… Зараз пробач, а?!

Відтепер результат летальний— начхати на те, що було!

Адже клялася в любові, потім писала те саме...

Я нічого не знаю, типу.

Тебе вдома чекаю.

Сиджу на місці, де колись разом були,

Прокручую пісні ці, що я забув, млинець…

Зради ті залишили шрами, начхати, що я мовчав,

Ти просила пробачити — я прощав, але зараз

Все стало на свої місця, і я задоволений,

Закінчився, як 2 хвилини, келих отрути з болю ...

Тепер не улюблена, просто забута!

Ось так…

Нагадають про любов мою до тебі лише ці хмари...

Навіщо граєш ти в цю любов мою?

Сили мені не знайти, і щастя не знайду.

Усі розгубили ми, лише ці хмари

Нагадають про кохання… Та, що була тоді…

g-nise@