Не познали тепла - G-Nise

Измена — это порез по венам, душа — мерзкое бремя.

Ты жива, но для меня ты давно потеря!

Я был тебе предан, в итоге тобой предан,

А ты искала пользу во всем, причиняя вред нам.

Чувства не были в нас, так пуля пройдет обоих

Из моего горла в твое, быстро будто бы боинг.

Кровяными каплями двойка за верности экзамен.

Неудавшиеся чувства словно бы с сердца камень.

Мы на чистых листах разложили вмиг наши тела.

В этом продажном мире лишь от тебя ждал тепла.

Чувства в хлам.

Только мгла в глазах, но отложи дела,

Сложи красиво мое сердце битыми кусками стекла.

Припев:

Больше не помним мы, кем друг другу были мы.

Я прошу пару жалких вдохов у тебя взаймы.

Наши чаши полны ненависти, не воды.

У тебя нет меня, у неба нет луны.

Что с нами стало, скажи?

Если не ты, то кто огонь внутри меня тушил?

Ведь я к тебе пришитым был остатками души,

Ведь неспроста мой голос при виде тебя дрожит.

Надеялись стать богами, но так никем и не стали.

Под чёрными парусами восстали — тут же пали.

Эти вокзалы помнят всё то, что мы оставили.

Чтоб воплотить это ещё раз, я во снах молил.

Корабли уплыли, я поник без силы.

Где же ты была, когда меня жёстко месило?

Я затянулся твоей ненавистью, но не выдохнул.

Я утонул в твоей нечестности, но не вынырнул.

Я обещал уйти, но прежде обещали мы покинуть мир вдвоём,

Значит так суждено.

Сталь в тела как лёд.

Ты снова рядом.

По-прежнему наша кровать.

Я обниму тебя, как раньше.

И мы будем спать.

Припев:

Больше не помним мы, кем друг другу были мы.

Я прошу пару жалких вдохов у тебя взаймы.

Наши чаши полны ненависти, не воды.

У тебя нет меня, у неба нет луны.

Я посмотрю в последний раз… В эти родные мне глаза?

Но убеждаюсь снова: в них нет нас, в них нет пути назад.

Зрада — це поріз за венами, душа — мерзенний тягар.

Ти жива, але для мене ти давно втрата!

Я був тобі відданий, в результаті тобою відданий,

Ати шукала користь у всьому, завдаючи шкоди нам.

Почуття не були в нас, так куля пройде обох

З мого горла в твоє, швидко ніби боїнг.

Кров'яними краплями двійка за вірності іспит.

Невдалі почуття немовби з серця камінь.

Ми на чистих листах розклали вмить наші тіла.

У цьому продажному світі лише від тебе чекав тепла.

Почуття в мотлох.

Тільки імла в очах, але відклади справи,

Склади гарне моє серце битими шматками скла.

Приспів:

Більше не пам'ятаємо ми, ким ми були один одному.

Я прошу пару жалюгідних вдихів у тебе в борг.

Наші чаші сповнені ненависті, неводи.

У тебе немає мене, у неба немає місяця.

Що з нами стало, скажи?

Якщо не ти, то хто вогонь усередині мене гасив?

Адже я до тебе пришитий був залишками душі,

Адже неспроста мій голос побачивши тебе тремтить.

Сподівалися стати богами, але так ніким і не стали.

Під чорними вітрилами повстали - тут же впали.

Ці вокзали пам'ятають усе те, що ми залишили.

Щоб втілити це ще раз, я в снах благав.

Кораблі попливли, я поник без сили.

Де ж ти була, коли мене жорстко місило?

Я затягнувся твоєю ненавистю, але не видихнув.

Я потонув у твоїй нечесності, але не виринув.

Я обіцяв піти, але раніше обіцяли ми залишити світ удвох,

Значить, так судилося.

Сталь у тілі як лід.

Ти знову поруч.

Як і раніше, наше ліжко.

Я обійму тебе, як раніше.

І ми будемо спати.

Приспів:

Більше не пам'ятаємо ми, ким ми були один одному.

Я прошу пару жалюгідних вдихів у тебе в борг.

Наші чаші сповнені ненависті, неводи.

У тебе немає мене, у неба немає місяця.

Я подивлюся в останній раз... Ці рідні мені очі?

Але переконуюсь знову: в них немає нас, в них немає шляху назад.