Wisdom Teeth - Frank Turner

It’s been eighteen months since I kissed you once

So just saying «Hi» just isn’t going to fly

But if you give me a clue and a minute or two

Then I might remember your name

And I hate to insist that I was really that pissed

But to tell the truth, in my flush of youth

I would drown my sight until faces and nights seemed the same

And a nervous shrug and an awkward hug

Won’t get me out of the hole that I’ve dug

So I slip the noose with a poor excuse

And talk to someone, anyone else

And I sit with my friends and I try to pretend

That I never did that sort of thing again

But I’m lying to myself

And suddenly it’s as clear as clear could be

I’m not quite the perfect man that I hoped I’d be

And though I always tried to live an honest life

To tell my truth I’ve told my share of lies

I remember you, of course I do

But I don’t recall how many times we’ve been through

This little game, that always ends the same

With you sad and me far away

And every time I repeat the line

That the fault’s not mine and I wasn’t unkind

But the worst part is that I’ve got nothing else to say

And all the pretty little pictures of faith and firm devotion

That I painted as a child

Well they have fallen by the wayside, along with all my puppy-fat

But my days have taught me this

That every day I spend pretending that I always choose the right path

Is a day that I choose the wrong

Oh yes my wisdom teeth have been giving me grief

They woke me up to find that I’m exactly the kind of

Guy I said that I’d rather be dead than be

In the days before I got laid

Минуло вісімнадцять місяців, як я поцілував тебе одного разу

Тому просто сказати «Привіт» просто не вдасться

Але якщо ви дасте мені підказку і хвилину чи дві

Тоді я можу згадати твоє ім’я

І я ненавиджу наполягати на тому, що я був так розлючений

Але, чесно кажучи, у моєму розпалі юності

Я б заглушив зір, поки обличчя й ночі не здавалися однаковими

І нервове знизування плечима і незграбне обійми

Не витягне мене з ями, яку я викопав

Тому я підкидаю петлю з поганим виправданням

І поговорити з кимось, з кимось іншим

А я сиджу зі своїми друзями і намагаюся прикидатися

Що я більше ніколи не робив такого

Але я брешу самому собі

І раптом все стає настільки зрозумілим, наскільки зрозуміло може бути

Я не зовсім ідеальний чоловік, яким я сподівався бути

І хоча я завжди намагався прожити чесне життя

Правду кажучи, я сказав свою частку брехні

Звісно, ​​я пам’ятаю вас

Але я не пам’ятаю, скільки разів ми переживали

Ця маленька гра, яка завжди закінчується однаково

З тобою сумно, а я далеко

І кожен раз я повторюю рядок

Що вина не моя, і я не був недобрим

Але найгірше те, що мені більше нема чого сказати

І всі гарні малюнки віри й твердої відданості

Те, що я малював у дитинстві

Ну, вони впали поруч із усім моїм щенячим жиром

Але мої дні навчили мене цього

Що кожен день я проводжу, роблячи вигляд, що завжди вибираю правильний шлях

Це день, коли я вибрав неправильний

Так, мої зуби мудрості доставляють мені горе

Вони розбудили мене і виявили, що я саме такий

Хлопець, я казав, що краще буду мерти, ніж бути

За дні до того, як я потрапив