The Armadillo - Frank Turner

I was taking compass bearings for the Ordinance Survey

On an army training camp on Salisbury plain,

I had packed up my theodolite, was calling it a day,

When I heard a voice that sang a sad refrain:

'Oh, my darling Armadillo,

Let me tell you of my love,

Listen to my Armadillo roundelay;

Be my fellow on my pillow,

Underneath this weeping willow,

Be my darling Armadillo all the day.'

I was somewhat disconcerted by this curious affair,

For a single Armadillo, you will own,

On Salisbury plain, on summer, is comparatively rare,

And a pair of them is practically unknown.

Drawn by that mellow solo,

There I followed on my bike,

To discover what these Armadillo

Lovers would be like:

'Oh, my darling Armadillo,

How delightful it would be,

If for us those silver wedding bells would chime,

Let the orange blossoms billow,

You need only say 'I will'-oh,

Be my darling Armadillo all the time.'

Then I saw them in a hollow, by a yellow muddy bank —

An Armadillo singing … to an armour-plated tank.

Should I tell him, gaunt and rusting, with the willow tree above,

This — abandoned on manoeuvres — is the object of your love?

I left him to his singing,

Cycled home without a pause,

Never tell a man the truth

About the one that he adores.

On the breeze that follows sunset,

I could hear that sad refrain,

Singing willow, willow, willow down the way;

And I seemed to hear it still, Oh,

Vive L’amore, vive l’Armadillo,

'Be my darling Armadillo all the day.

Be my darling Armadillo all the day.'

Я взяв орієнтири компаса для огляду ордонансів

На армійському тренувальному таборі на рівнині Солсбері,

Я пакував свій теодоліт, називав це день,

Коли я почув голос, який співав сумний приспів:

"О, мій дорогий Броненосець,

Дозволь мені розповісти тобі про мою любов,

Слухайте мій броненосець;

Будь моїм товаришем на моїй подушці,

Під цією плакучою вербою,

Будь моїм коханим Броненосцем цілий день.

Я був дещо збентежений цією цікавою справою,

Для одного броненосця ви будете володіти,

На рівнині Солсбері, в літній період порівняно рідко,

І пара з них практично невідома.

Намальоване тим м’яким соло,

Там я послідував на мому велосипеді,

Щоб дізнатися, що це за Armadillo

Закохані будуть такими:

"О, мій дорогий Броненосець,

Як це було б чудово,

Якби для нас ці срібні весільні дзвони дзвонили,

Нехай цвітуть апельсинові квіти,

Вам потрібно лише сказати "я буду" - о,

Будь моїм коханим Броненосцем весь час.

Потім я побачив їх у улоговині, біля жовтого каламутного берега —

Броненосець співає… броньованому танку.

Чи я скажу йому, худому й іржавому, з вербою вгорі,

Це — покинутий на маневрах — об’єкт твоєї любові?

Я залишив його його співу,

Додому на велосипеді без паузи,

Ніколи не кажіть чоловікові правду

Про ту, яку обожнює.

На вітерці, що слідує за заходом сонця,

Я міг почути цей сумний приспів,

Співаюча верба, верба, верба по дорозі;

І, здавалося, я все ще чую це, О,

Vive L'amore, vive l'Armadillo,

'Будь моїм дорогим Броненосцем цілий день.

Будь моїм коханим Броненосцем цілий день.