Redemption - Frank Turner

I was walking home to my house through the snow from the station

When Springsteen came clear in my headphones with a pertinent question

Oh, is love really real and can any of us hope for redemption?

Or are we all merely biding our time down to the lonely conclusions?

Darling, let me take your hand as I talk you through this

How loneliness edged into deep seeded psychosis

Lying awake in crowded hotel rooms focused on tape hiss

With my failings laid clear on the ceiling, I don’t think I can do this

I don’t think I can do this

Well, I’ve tried so hard to not turn into my father

But if I only ever skip out his choices, will I ever choose better?

Oh, the sad truth is the grass, it will always seem greener

So I left you alone in a restaurant in London in winter

You deserved better

Adam Trask

Is on my back

And in my ears

And the sound comes clear and brings the awful truth

That I can’t stand what I’ve done to you

And it’s written clear in my diary

Today should have been our anniversary

But I’m far away and I’m far apart

And you’re back home with a broken heart

And love is real and I can’t escape

I’ll only ever have myself to blame

These failures shift and save me in the night

Like a fever I can’t break, try as I might

Wake me, darling, I need you to take me home

But I know in the end redemption is mine and mine alone

So if each of us is made off of a tally of mistakes and successes

Then the hour in that restaurant makes my score less than impressive

Oh, if each can be redeemed by the courage by which he confesses

So, darling, I miss you, your music and your musk and your kisses

I don’t think I can do this

Від вокзалу я йшов додому до свого дому через сніг

Коли Спрінгстін з’явився в моїх навушниках із відповідним запитанням

О, чи справді любов і чи може хтось із нас сподіватися на спокуту?

Або ми всі просто витрачаємо час на самотні висновки?

Любий, дозволь мені взяти тебе за руку, як я розповідатиму тобі про це

Як самотність переросла в глибокий психоз

Лежати без сну в переповнених номерах готелю, зосереджений на шипінні стрічки

Якщо мої недоліки чітко викладені на стелі, я не думаю, що зможу це зробити

Я не думаю, що можу це зробити

Ну, я так намагався не перетворитися на свого батька

Але якщо я коли пропускатиму його вибір, чи виберу я колись краще?

О, сумна правда — трава — вона завжди здаватиметься зеленішою

Тому я залишив вас одного в ресторані в Лондоні взимку

Ти заслужив кращого

Адам Траск

У мене на спині

І в моїх вухах

І звук стає чистим і приносить жахливу правду

Що я терпіти не можу того, що зробив з тобою

І це чітко написано в мому щоденнику

Сьогодні мав бути наш ювілей

Але я далеко і я далеко один від одного

І ви повернулися додому з розбитим серцем

А любов справжня, і я не можу втекти

Я буду винуватити лише себе

Ці невдачі зміщуються й рятують мене вночі

Як гарячку, яку я не можу зламати, намагайся, як міг

Розбуди мене, любий, мені потрібно, щоб ти відвів мене додому

Але я знаю, що врешті-решт спокутування – це моє і лише моє

Тож якщо кожного з нас складено з рахунку помилок та успіхів

Тоді година перебування в цьому ресторані робить мій результат менш ніж вражаючим

О, якби кожен міг бути спокутований мужністю, якою він зізнається

Отже, любий, я сумую за тобою, за твоєю музикою, за твоїм мускусом і за твоїми поцілунками

Я не думаю, що можу це зробити