Tous Mes Souvenirs Me Tuent - Françoise Hardy

Tous mes souvenirs me tuent, les trop tard, les jamais plus

O sont la douceur de vivre, les beaux jours, le bateau ivre

D’idal et d’absolu…

Je voudrais que rien n’efface la magie, l’tat de grce

De nos paradis perdus, les rves, l’amour fou

La beaut surtout de l’avenir devant nous…

Tous mes souvenirs me tuent…

La perte de l’innocence, cette douleur que relancent

Mensonges ou malentendus…

a me semble hier peine, le soir tombe sur la Seine

Comme sur les espoirs dus…

Ainsi va la vie, la fte est finie mme Paris n’est plus Paris…

Tous mes souvenirs me tuent…

Tous mes souvenirs me tuent, mais toi-mme comment vas-tu?

Que devient le mal de vivre qui t’empchait de me suivre?

Comment as-tu survcu?

Усі мої спогади вбивають мене, надто пізно, ніколи більше

Де солодкість життя, сонячні дні, п’яний човен

Ідеальний і абсолютний...

Я б хотів, щоб ніщо не стерло магію, стан благодаті

Наших втрачених раїв, мрій, шаленого кохання

Передусім краса майбутнього попереду...

Всі мої спогади вбивають мене...

Втрата невинності, цей біль, що оживає

Брехня чи непорозуміння...

Мені здається, що вчора на Сені спадає вечір

Щодо сподівань…

Таке життя, вечірка закінчилася, навіть Париж уже не Париж...

Всі мої спогади вбивають мене...

Усі мої спогади вбивають мене, а як ти?

Що стає зі злом життя, яке заважає тобі піти за мною?

Як ти вижив?