Normandia - Françoise Hardy

Des adieux à la chaîne

Des messages où l’on ment

L’eau salée de la grève

Fait rougir l’océan

Le temps fait machine arrière

Dans son dos le printemps

Coule la langue amère

Apprise aux filles sur les bancs

Où l’on aime, marche ou crève

Pleure mon cœur imbécile

Les lettres ouvertes du temps

Cueille mon cœur dans ces lignes,

Les fleurs fanées dans les blancs

Pleure mon cœur imbécile

Je t'écris avec l’herbe et le vent

Et quand la mort nous dessine

C’est avec l’encre bleue des amants

Je redonne à la mer

Nos visages d’enfants

Dans nos éclats de verre

Vient mourir l’océan

Où l’on aime, nage ou crève

Pleure mon cœur imbécile

Les lettres ouvertes du temps

Cueille mon cœur dans ces lignes,

Les fleurs fanées dans les blancs

Alors cours mon cœur imbécile

Je garde la nuage rouge sang

Et quand la mort nous dessine

C’est avec l’encre bleu des amants

Alors cours mon cœur en exil

Alors cours mon cœur en exil

Прощання з ланцюгом

Повідомлення, де ми брешемо

Солона вода берега

Змусити океан почервоніти

Час біжить назад

За нею весна

Вилити гіркий язик

Навчали дівчат на лавках

Де ми любимо, катаємось чи вмираємо

Плачь моє дурне серце

Відкриті листи часу

Вирви моє серце з цих рядків,

Зів’ялі квіти в білих

Плачь моє дурне серце

Я пишу тобі з травою і вітром

І коли смерть тягне нас

Це блакитним чорнилом закоханих

Віддаю морю

Обличчя наших дітей

В наших осколках скла

Океан помирає

Де ми любимо, плаваємо або вмираємо

Плачь моє дурне серце

Відкриті листи часу

Вирви моє серце з цих рядків,

Зів’ялі квіти в білих

Так бігай моє дурне серце

Я тримаю криваво-червону хмару

І коли смерть тягне нас

Це блакитним чорнилом закоханих

Тож біжи моє серце у вигнання

Тож біжи моє серце у вигнання