Mais il y a des soirs - Françoise Hardy

Pourtant, j’aime la vie et je crois qu’elle est belle

Je peux aimer la pluie autant que le soleil

Le jour comme la nuit, rêver sous tous les ciels

Mais il y a des soirs où ça ne suffit pas

Et ce sont tous les soirs où je repense à toi

Pourtant, j’aime vraiment tout car tout m’est mystère

La ville et l’air du temps, le bruit et la lumière

Les arbres, les fleurs, le vent, l’infini et la mer

Mais il y a des soirs où je n’y pense pas

Et ce sont tous les soirs où j’ai le mal de toi

Pourtant, j’aime les gens autant que le désert

J’aime ce qui est changeant comme ce qui est de pierre

J’aime sur le moment des regards bleus ou verts

Mais il y a des soirs où je déteste tout

Et ce sont tous les soirs où je repense à nous

Où je voudrais pouvoir donner le monde entier

Pour revivre, un instant au moins, notre passé

Et que tu ne sois plus mon plus beau souvenir

Mais toujours mon présent, toujours mon avenir.

Все-таки я люблю життя і вірю, що воно прекрасне

Я можу любити дощ так само, як сонце

День чи ніч, мрій під усім небом

Але бувають ночі, коли цього не вистачає

І щовечора я думаю про тебе

Проте мені все дуже подобається, тому що для мене все є загадкою

Місто і дух часу, шум і світло

Дерева, квіти, вітер, нескінченність і море

Але бувають ночі, коли я про це не думаю

І кожну ніч я сумую за тобою

Але я люблю людей так само сильно, як пустелю

Я люблю зміни, як камінь

На даний момент мені подобаються блакитні або зелені очі

Але є ночі, коли я все ненавиджу

І щовечора я думаю про нас

Де я хотів би віддати весь світ

Щоб пережити хоча б на мить наше минуле

І що ти більше не мій найприємніший спогад

Але завжди моє сьогодення, завжди моє майбутнє.