Contre-Jour - Françoise Hardy

Le soleil en contre-jour

Ça et là quelques contours

Quelques ombres floues… noir et or…

L’odeur sucrée des glycines

La douceur que l’on devine

Menaçante comme l’eau qui dort…

Il lui disait dans un souffle

Qu’il voulait ce qu’elle voulait:

Elle le voulait plus près d’elle…

Il lui disait dans un souffle

Gentiment, comme à regret

Qu’il ne fallait pas qu’elle l’aime…

Un murmure, à peine un souffle

Pour éteindre le feu qui naît

Ou pour incendier les veines…

Dans la bouche un goût de cendre

Combien d’années à attendre

Que les souvenirs s'évaporent…

Combien d’années de mort lente

Pour qui remonter la pente

Esclave en son âme, en son corps?

Il lui disait dans un souffle

De ne pas l’abandonner

De le garder sous son aile…

Elle répondait dans un souffle

Les toujours et les jamais

De la passion qui déferle…

Quelquefois les hommes qui souffrent

Préfèrent les lieux tempérés

Les tons gris ou bleu pastel…

Comme ces fleurs bardées d'épines

Sa douceur est assassine

Éloignez de vous l’eau qui dort…

Quand arrive la fin du jour

Regrette-t-il les amours

Aux couleurs de feu, noir et or?

Сонце в підсвічуванні

Тут і там кілька обрисів

Якісь нечіткі тіні... чорно-золоті...

Солодкий запах гліцинії

М’якість, про яку ми здогадуємось

Загрозливий, як сонна вода...

— сказав він їй на одному диханні

Що він хотів того, чого хотіла вона:

Вона хотіла, щоб він був ближче до себе...

— сказав він їй на одному диханні

Ласкаво, ніби з жалем

Щоб вона не мала його любити...

Шепіт, ледве подих

Щоб погасити вогонь, що народився

Або запалити жили...

У роті присмак попелу

Скільки років чекати

Нехай спогади зникнуть...

Скільки років повільної смерті

Для кого лізти на схил

Раб душею, тілом?

— сказав він їй на одному диханні

Щоб не здатися

Щоб тримати його під своїм крилом...

Вона відповіла на вдиху

Завжди і ніколи

Наростаюча пристрасть...

Іноді страждають чоловіки

Віддавайте перевагу помірним місцям

Сірі або пастельні сині тони...

Як ці квіти, вкриті колючками

Його солодкість вбивча

Відійди від себе сонну воду...

Коли настане кінець дня

Чи шкодує він про кохання

У кольорах вогню, чорному та золотому?