Brumes - Françoise Hardy

Noyées dans la brume

Les lignes s’effacent

Avec nos traces

Dans la nuit sans lune

Les temps se fondent

Avec nos ombres

Tout s'évapore

Un seul rêve me rend encore

Rien qu’un fantasme

Sur toi qui te cache

Toi qui te tais

As-tu vraiment existé

Disparu la crainte

Des comptes à rendre

Au goût de cendres

Trop loin hors d’atteinte

L'état de grâce des face à face

J’entends des voix

Se peut-il que ce soit toi?

Montre ton visage

Nous avons plus d'âge

Mais tu te tais

Aurais-je tout inventé

Donne-moi un signe

La clé de l'énigme

Quel est mon crime

Aurais-tu tout oublié?

Il n’y a plus d'étreintes

De cris de larmes

De mort dans l'âme

Juste quelques empreintes

Des portes closes

Un mal sans cause

Потонув у тумані

Лінії згасають

З нашими треками

У безмісячну ніч

Часи тануть

З нашими тінями

Все випаровується

Одна мрія заспокоює мене

Просто фантазія

Про те, що ти ховаєшся

Ти, що мовчиш

ти справді існував?

Зник страх

Рахунки для надання

Смак попелу

Занадто далеко поза досяжністю

Стан благодаті обличчям до лиця

Я чую голоси

Чи може це бути ти?

Покажи своє обличчя

ми старші

Але ти мовчиш

Я все вигадав

подай мені знак

Ключ до загадки

в чому мій злочин

Ти все забув?

Обіймів більше немає

Від криків сліз

Від смерті в душі

Лише кілька відбитків пальців

Закриті двері

Безпричинне зло