Traumwald - Finsterforst

Im Traumwald am Trauersee

Wartete weinend die Sternenfee

Mich ihr zu zeigen wagt ich kaum

Um schnell zu erwachen aus diesem Traum

Doch die Nacht hat wieder keinen Schlaf gebracht

Auf Wanderschaft zog mich der Sterne Macht

Den Pfad entlang aus Sternenstaub

Wie golden leuchtend Himmelslaub

Bis dann sprach die Fee der Sterne

«Zeig dich mir, ich seh dich gerne!

Entdeck mich, nimm mich in den Arm!

Und halte mir die Nächte warm!»

Die Sterne, die die Fee gesandt

Ein leuchtend Pfad aus ihrer Hand

Um sicher zu gehn, dass ich nichts versäume

Weist sie mir den Weg ins Land der Träume

Doch auf der Suche nach dem fernen Ort

Bläst mich kalt der Wind hinfort

Doch Sternenstaub rieselt auf mich hernieder

Um zu zeigen den Weg, um zu finden sie wieder

Doch leider, was ich ihr so oft versprochen

Habe ich schon bald gebrochen

Ich dachte, ich hätte gefunden mein Glück

Und trotzdem zog es mich nach Haus zurück

Und so ging ich nicht mehr Nacht für Nacht

Zu dem Ort, wo sie mich damals angelacht

Und obwohl ich doch so grausam war

Saß sie beim Abschied noch in Freude da

Doch als meine Kontur verschwamm im Wind

Schrie sie noch: «Geh nicht Nebelkind!»

Nun wird tiefer wieder der See der Trauer

Und der Wind weht wieder rauer und rauer

Doch nur langsam erlischt die heiße Glut

Bis das Meer sie erstickt in stürmischer Flut

Verbringe solange die Nächte wach

Denn ihre Worte hallen noch ewig nach

Die Sterne, die die Fee gesandt

Ein leuchtend Pfad aus ihrer Hand

Um sicher zu gehn, dass ich nichts versäume

Wies sie mir den Weg ins Land der Träume

Und auf der Suche nach dem fernen Ort

Blies mich kalt der Wind hinfort

Nun sitzt sie alleine, singt traurige Lieder

Ich liege wach, kehre nie wieder

У омріяному лісі біля скорботного озера

Зоряна фея чекала, плакала

Я ледве наважуюсь показатися їй

Щоб швидко прокинутися від цього сну

Але ніч знову не принесла спати

Коли я блукав, сила зірок вабила мене

По шляху зоряного пилу

Як золоте сяюче небесне листя

А доти заговорила фея зірок

«Покажи себе, мені подобається тебе бачити!

Відкрий мене, обійми мене!

І зігрівай мої ночі!»

Зірки, послані феєю

З її руки сяючий шлях

Щоб я нічого не пропустив

Вона вказує мені шлях до країни мрій

Але в пошуках далекого місця

Вітер мене холодно розносить

Але зоряний пил стікає на мене

Щоб показати дорогу, знайти їх знову

На жаль, те, що я їй так часто обіцяв

Я скоро зламався

Я думав, що знайшов своє щастя

І все ж мене потягнуло додому

І так я перестав ходити ніч у ніч

Туди, де вона тоді з мене сміялася

І хоча я був таким жорстоким

Прощаючись, вона все ще щасливо сиділа там

Але як мій контур розплився на вітрі

Вона кричала: «Не йди Небелькінд!»

Тепер озеро смутку знову стає глибшим

А вітер знову віє дедалі сильніше

Але тільки повільно гасне гаряча вуглина

Поки море не задушить їх у бурхливому припливі

Проводьте ночі без сну

Тому що її слова будуть лунати вічно

Зірки, послані феєю

З її руки сяючий шлях

Щоб я нічого не пропустив

Вона вказала мені шлях до країни мрій

І в пошуках далекого місця

Вітер проніс мене холодно

Тепер вона сидить одна, співає сумні пісні

Я лежу без сну, ніколи не повернусь