Wut - Finsterforst

Uralt wie die Menschheit ist der Kreislauf der Wut

Der beginnt mit Angst und endet mit Hass

Uralt wie die Menschheit lockt der Ruf des Zorns

Der hetzt auf die Massen die legen alles in Asche

Aus tiefer Bitternis wird Zorn und Neid

Das pumpt in die Herzen das Gift der Barbarei

Schwarz schwellen die Adern, gerinnt das Blut

Die Welt, sie dreht sich im Kreise

Sie erstickt stets auf die gleiche Weise

Schon stockt der Atem der Welt

Durch das Gift der Wut

Die Augen leuchten rot

Erwacht die Wut

Trunken vom Wahnsinn

Nur Zerstörung im Sinn

Es kommt der Zeitpunkt des Wahnsinns

An dem wird alles in dunklem Chaos enden

Nur Schatten, es werden weilen, ohne Dasein

Schweben, ohne Wahnsinn leben

Sobald der Ruf des Zornes wird klingen

Dann kommt die Zeit des Untergangs

Glanz der Jahrzehnte

Verschwindet im Rauch

Der Fortschritt der Menschheit

Nur ein kalter Hauch

Es türmen sich Trümmer

In nebligen Staub

Zerstört durch die Wut

Ein sinnloser Raub

Während in der dunklen Asche neue Saat erwacht

Greift die Wut schon gierig nach neuer Macht

Während in all dem Schutt neues Leben erwacht

Erlangt der Wahnsinn schon neue Kraft

Der Puls, er schlägt

Bis er fließt rot als Strom

Die Zeit, sie tickt

Bis sie liegt still in Eis

Bald schon wieder rast das Blut

Vergiftet von purem Zorn

Wieder schwellen schwarz die Adern

Hass, der durch die Körper pumpt

Und wieder dreht sich die Welt

Im endlosen Kreislauf der Wut

Цикл гніву такий же древній, як і людство

Починається зі страху і закінчується ненавистю

Такий давній, як і людство, вабить поклик гніву

Він кидає маси, вони все спалюють

Глибока гіркота переходить у гнів і заздрість

Це нагнітає отруту варварства в серце

Вени набухають чорного кольору, кров згортається

Світ обертається по колу

Вона завжди задихається однаково

Світ уже затамував подих

Отрутою гніву

Очі світяться червоним

Злість прокидається

п'яний від божевілля

На увазі лише руйнування

Настає час божевілля

Тоді все закінчиться темним хаосом

Лише тіні залишаться без існування

Плив, живи без божевілля

Одного разу пролунає поклик гніву

Потім настає час загибелі

пишність десятиліть

Зникає в диму

Прогрес людства

Просто холодний дотик

Сміття накопичується

У туманному пилу

Знищений гнівом

Безглуздий пограбування

Поки в темному попелі пробуджуються нові насіння

Гнів уже жадібно хапається за нову владу

Поки в усіх руїнах зароджується нове життя

Божевілля вже набирає нових сил

Пульс, він б'ється

Поки не тече червоним, як струмок

Час цокає

Поки вона не лежить у льоду

Незабаром кров знову мчить

Отруєний чистим гнівом

Вени знову набухають чорними

Ненавиджу прокачувати тіло

І світ знову обертається

У нескінченному циклі гніву