Va, pensiero - Filippa Giordano, Джузеппе Верди

Va, Pensiero, sull’ali dorate;

Va, ti posa sui clivi, sui colli

Ove olezzano tepide e molli

L’aure dolci del suolo natal!

Del Giordano le rive saluta

Di Sionne le torri atterrate…

Oh mia patria, si bella e perduta!

Oh membranza si cara e fatal!

Arpa d’or dei fatidici vati

Perché muta dal salice pendi?

Le memorie nel petto raccendi

Ci favella del tempo che fu!

O simile di Sòlima ai fati

Traggi un suono di crudo lamento

O t’ispiri il Signore un concento

Che ne infonda al patire virtù

Che ne infonda al patire virtù

Che ne infondo al patire virtù

Al patire virtù

Іди, Думко, на золотих крилах;

Іди, це тобі на пагорбах, на пагорбах

Де вони пахнуть прохолодно й м’яко

Солодка аура рідного ґрунту!

Привіт з берегів Йордану

Висаджені вежі Сьону...

О моя батьківщина, така прекрасна і втрачена!

О милі й фатальні спогади!

Золота арфа доленосної вати

Чому вона змінюється від вербових схилів?

Спогади в скрині, які ви збираєте

Розкажіть про той час!

Або подібні долі Соліми

Ви чуєте грубий стогін

Або нехай Господь надихне вас на concento

Що прищеплює чесноту в стражданнях

Що прищеплює чесноту в стражданнях

Що я вселяю стражданням чесноти

Потерпіти чесноту