Friedhof der Nuscheltiere - Fettes Brot, Heißes Eisen

Zitternd öffnest du die rostige pforte

Was suchst du hier an solch finsterem orte?

Verdorrte sträucher und einsame gräber

Ein heiserer keucher, ein beißen in der leber

Nebelschwaden umwabern dein gesicht

Ein streichholz wirft dir sein funzliges licht

Warum schlugst du auch jegliche warnung in den wind?

Hast du überhaupt eine ahnung, wer wir sind?

Höllenboten, emporgestiegen von den toten

Denn jeder von den fetten broten lag schon mal im sarg

Damals — wir starben als rock’n’roll-idole

Schien es legitim, daß man uns zurückhole

Man vergrub uns in dieses friedhofs magischer erde

Auf daß neues leben in uns erweckt werde

Ein makelloses wiederbringen wollte nicht gelingen

Nun können wir nur noch nuscheln und nicht mehr singen

Das leben ist hart bis wir sterben

Zeit zum abderben

Weil du niemals weest, wann du gehst

Und stehst du auf nuscheln

Dann nuscheliere mit uns

Auf dem friedhof der nuscheltiere

Ja, was nuschelt hier?

Ja, was nuschelt hier?

Ja, ein nigelnagelneues nununuscheltier

Ich nuschel viel und schnell, weil ich hab’s eilig

Und willst du was verstehn, dann beeil dich

Auferstanden aus ruinen und den reimen zugwandt

Nuschel ich mir was zurecht, denn nuscheltiere braucht das land

Doch als nuscheltier steh ich hier nicht alleine

Denn auch für nuscheltiere gibt es vereine

Und fettes brot ist eben eine nuschelclique

Zicke, zacke, nadel in die backe

Oh, das gab’s schon mal!

Ab an den marterpfahl

Weil ich geklaute reime wirklich hart bezahl.

Scheißegal

Nuscheltier zu sein ist wunderschön

Denn nuscheltiere kann man wirklich nie verstehen

Und glaubst du, hier gibt es nuscheltiernester

Dann hast du recht, mmh, jetzt kommt meine schwester

Ich heiße «heises eisen», bring' die züge zum entgleisen

Und die wüsten zum vereisen;

ich bin keine von den leisen

Gibt’s was zu sagen, mache ich den mund auf

Ist mir das zu leicht, hau ich noch 'n pfund drauf

Meine schnauze wurde mir in die wiege gelegt

Das hat mir gut gefallen und deshalb hab' ich sie gepflegt

Doch der grund meines erscheinens ist, weil ich wie die anderen nuschel

Meinen mund viel zu dicht ans mikrofon kuschel

Dies hat zur folge, daß mich mancher nicht versteht

Sich die ohren zuhält und um erbaren fleht

Doch in dieser hinsicht kenn' ich keine gnade

Denn ich bin zäh wie gelee und hart wie marmelade

Heißes eisen, heiße nächte, keine fälschung, nein die echte

Und was dich eben schwächte, das war meine rechte

Doch heißes eisen muß jetzt gehen

Das eisen bleibt heiß.

Auf wiedersehen!

Hör gut zu, wie ich nuscheliere auf dem friedhof der nuscheltiere

Verliere mich in reimen, wenn ich definiere

Fett abzuderben ist mein reimstil

So fett wie bei st.

Pauli ein heimspiel

Mitschnacker ist unser titel, ja, das sind wir

Aber vor allen and’ren dingen bin ich ein nuscheltier

Bist du alleine und einsame spitze, dann sitze nicht zuhause dumm rum

Drum gibt’s doch den verein, wo wir nuschelieren

Da kannst du auch graffitieren, breakdancieren

Passieren kann dir da nicht viel, hast du deinen eig’nen stil

Und schon bald ist auch für dich hip hop dein domizil

Bist du nicht aktiv, würde ich das gerne ändern

Damit wir dann gemeinsam über unsren friedhof schlendern

Тремтячи відчиняєш іржаві ворота

Що ти шукаєш тут у таких темних місцях?

Зів’ялі кущі і самотні могили

Хрипкий задих, укус у печінці

хвилі туману оточують твоє обличчя

Сірник кидає на вас тьмяне світло

Чому ви кинули якесь попередження на вітер?

Ви маєте уявлення, хто ми?

Посланці пекла воскресли з мертвих

Бо кожен із жирних бутербродів був у труні

Тоді — ми померли як кумири рок-н-ролу

Здавалося, що вони повернуть нас назад

Ми були поховані на цьому кладовищі чарівної землі

Щоб у нас прокинулося нове життя

Повернути його бездоганно не вдалося

Тепер ми можемо тільки бурмотіти і більше не співати

Життя важке, поки ми не помремо

час вмирати

Тому що ви ніколи не йдете на захід, коли йдете

А ти любиш бурмотати?

Тоді притиснися до нас

На кладовищі опудал

Та що тут бурмочуть?

Та що тут бурмочуть?

Так, новеньке, якісно зроблене опудало

Я бурмочу багато й швидко, бо поспішаю

А якщо ви хочете щось зрозуміти, то поспішайте

Піднявся з руїн і звернувся до рим

Я щось пробурмочу, бо країні потрібні опудала

Але як опудало, я тут не один

Бо є й гуртки для опудал

А жирний хліб – це просто горіхова кліка

Сука, зубчик, голка в щоку

Ой, це було раніше!

На стовп тортур

Бо я дуже сильно плачу за вкрадені вірші

Мені байдуже

Бути опудалам — це прекрасно

Тому що ви ніколи не можете зрозуміти опудало тварин

А як ви думаєте, чи є тут опудала

Тоді ти маєш рацію, ммм, зараз приїде моя сестра

Мене звуть "Хайзес Айзен", зійди з рейок потяги

І пустелі замерзнути;

Я не з тихих

Якщо є що сказати, я відкрию рота

Якщо для мене це буде занадто легко, я додам ще фунт

Моя морда була покладена в люльку

Мені це подобалося, і тому я подбала про неї

Але причина моєї появи в тому, що я бурмочу, як інші

Притисну мій рот занадто близько до мікрофона

В результаті деякі люди мене не розуміють

Закриває вуха і благає прощення

Але в цьому відношенні я не знаю пощади

Тому що я твердий, як желе, і твердий, як варення

Гарячі речі, спекотні ночі, без підробок, без справжніх

І що тільки послабило вас, так це моя права рука

Але гаряча праска має піти зараз

Праска залишається гарячою.

До побачення!

Слухай уважно, як я притуляюся на кладовищі опудала

Втрачу себе в римах, як я визначаю

Сміливість — це мій стиль римування

Так само сміливо, як на вул.

Паулі домашня гра

Мітшнакер - це наше звання, так, ми

Але понад усе я опудало

Якщо ви самотні і самотні, то не сидите вдома

Тому є клуб, де ми бурмочуть

Також там можна графіті, брейк-данс

Там з тобою мало що може статися, якщо у тебе є свій стиль

І незабаром хіп-хоп стане вашим місцем проживання

Якщо ви не активні, я хотів би змінити це

Щоб ми могли разом прогулятися нашим кладовищем