Bring mich nach Haus - Fettes Brot

Hier ist was mit herzblut und n bisschen schwermut — bring mich nach haus wie

'ne kiste leergut

Na toll, ich lieg schon seit ner runden stunde

Wie so ein bekloppter im hotel und starr auf das tapetenmuster

Im fernsehen sabbelt irgendein proll, er wär gern rockstar

Und hat echt kein problem mit seinem angeklebten brusthaar

Denn es gibt hier nur mich und die bepisste flimmerkiste

Während ich die nacht in diesem tristen zimmer friste

Und anstatt zu schlafen, was ich eigentlich dringend müsste

Träum ich heimlich von dem hafen meiner kleinen heimat-küste

Ich lieg hier im bett unter nem hässlichen bild

Das das unglaublich schlimme zimmer erst so richtig gemütlich macht

Ich fühl mich wie «ich gegen die restliche welt»

In einer stadt, die so gar nichts für mich übrig hat

Ach freunde, wärt ihr doch bei mir in diesem scheißladen

Dann würden wir die nacht zum tag machen, vor lachen in schweiß baden

Wir würden unsere trockenen kehlen ölen wie im shamrock

Wir würden wirklich dreckige lieder grölen wie im fanblock

Wir würden mit unglaublichem spaß unsere gesundheit ruinieren und sogar abgehen

zu glam rock

Doch — ja, ja — ist mir schon klar, dass es manchmal einsam und leise ist

Wenn man von hier nach da wieder mal auf der reise ist

Und so hör ich auf, weil weiteres den rahmen sprengt

Warte bis mich mein leben dahin lenkt, wo jeder meinen namen kennt

Bring mich nach Haus, bring mich nach Haus

Seitdem ich fort bin, will ich dorthin, wo jeder weiß, wie ich heiß

Es noch länger zu leugnen hätte keinen sinn

Mir geht’s beschissen, musst du wissen, immer wenn ich allein bin

Die sache mit uns liegt mir am herzen wie’n bypass

Würd dich gern mal wieder treffen, wenn du zeit hast

Vielleicht freitags?

Ich rede auf dich ein «bitte geh nicht, bleib ein wenig

Ich denk so oft an früher, geht es dir nicht ähnlich?

Wir beide waren damals die besten gastgeber

Zu parties wie dieser wollte fast jeder

Und die wohnung sieht echt klasse aus

Ich komm nächste woche mal vorbei und hol dann meine letzten sachen raus.»

Bin die sorgen leid, vermisse geborgenheit

Hege die hoffnung, dass ihr euch zofft und ich bis morgen bleib

Dann erwähn ich beiläufig deinen freund, tu dabei lässig

Klingt dann zweideutig und wirkt gehässig

Ich lüg wie gedruckt, du liest in mir wie im buch

Sagst «dank dir für den besuch!», du hast von mir jetzt echt genug

«doch weil wir beide gute freunde bleiben wollen

Nimm den plattenspieler mit, wenn du und deine jungs heim wollen.»

Völlig durcheinander und aufgewühlt

Wird mir klar, nur hier hab ich mich zu haus gefühlt

Und als ich meine lieblingsplatte aus’m keller hol

Frag ich mich, was wär ich wohl als kind der «ära kohl» ohne de la soul

Ich seh diesen sonderbaren kleinen jungen mit blonden haaren

Ohne plan von den kommenden jahren

'82 — auf elba, braungebrannt am ferienort

Hätt mich selber kaum erkannt — ehrenwort!

Alles begann damals kurz nach meinem geburtstag

Als ich erfuhr, dass man aus schweinen und rindern die wurst macht

Und wiener schnitzel, genau wie hamburger und kochschinken

Ich lief sofort zum telefon und informierte washington

Die dame an der anderen leitung

Wusste schon bescheid und erzählte mir vom ozonloch und kernkraftwerken

Sie meinte dann, wir europäer lesen wohl zu wenig zeitung

Doch wir würden's schon noch ernsthaft merken!

Von all dem sterben und leiden ganz zu schweigen, alles sei ja so sinnlos

Sie bat mich dranzubleiben für weitere infos

Und so wurde ein gelehriger, deutscher achtjähriger

Von amerika gehörig enttäuscht

Und ich stellte mir die frage unzählige male

Stehen wir wirklich gerade für unsere ideale?

Was würde der kleine junge aus dem fotoalbum von mir halten?

Würde er meinen, dass ich längst schon sehr alt und verkalkt bin?

Nicht dass ich der erstbesten depression auf’n leim geh

Doch manchmal packt mich in meinen eigenen vier wänden das heimweh

Ось дещо про серце і трохи смутку — забери мене додому як

коробка порожніх

Чудово, я лежав у ліжку цілу годину

Як якийсь божевільний хлопець в готелі і дивиться на малюнок шпалер

Деякі chav балакуче по телевізору, що він хотів би бути рок-зіркою

І справді не має проблем із приклеєними волоссям на грудях

Тому що є тільки я і розлючена трубочка з сиськами

Поки я проводжу ніч у цій сумній кімнаті

І замість того, щоб спати, що мені справді потрібно зробити

Я таємно мрію про порт свого маленького рідного узбережжя

Я лежу тут у ліжку під потворною картинкою

Це робить неймовірно погану кімнату дійсно комфортною

Я відчуваю себе «я проти решти світу»

У місті, де для мене немає абсолютно нічого

Ой, друзі, якби ви були зі мною в цьому лайному магазині

Тоді ми перетворювали ніч на день, купаючись у поті, сміючись

Ми б змастили сухе горло, як у трилисник

Ми б реготали дуже брудні пісні, як у фан-блоку

Ми зіпсували б своє здоров’я і навіть померли б із неймовірною забавою

занадто гламурний рок

Але — так, так — я розумію, що іноді буває самотньо й тихо

Якщо ви знову подорожуєте звідси туди

І тому я зупиняюся, бо більше – це поза межами

Почекай, поки моє життя заведе мене туди, де всі знають моє ім'я

Відвези мене додому, відвези мене додому

З тих пір, як я пішов, я хочу піти туди, де всі знають моє ім’я

Більше не було б сенсу це заперечувати

Знаєш, я почуваюся як лайно, коли я одна

Річ з нами близько серцю, як обхід

Я б хотів зустрітися з вами знову, коли у вас буде час

Може, по п'ятницях?

Я говорю тобі: «Будь ласка, не йди, побудь трохи

Я так часто думаю про минуле, а ти не відчуваєш те ж саме?

Тоді ми обидва були найкращими господарями

Майже всі хотіли так відпочити

І квартира виглядає справді чудово

Я прийду наступного тижня, а потім заберу останні речі».

Я втомився від турбот, я сумую за безпекою

Май надію, що ти будеш битися і що я залишуся до завтра

Тоді я випадково згадую твого друга, прикидайся невимушено

Звучить неоднозначно і діє ненависно

Я брешу, ніби надруковано, ти читаєш мене, як книгу

Скажи «дякую за візит!», ти справді мене вже наситив

«Але тому, що ми обидва хочемо залишатися хорошими друзями

Візьміть із собою програвач, якщо ви зі своїми хлопцями хочете повернутися додому».

Повністю розгублений і схвильований

Я розумію, що тільки тут я почувалася як вдома

І коли я дістану з підвалу свою улюблену платівку

Я запитую себе, ким би я був у дитинстві «епохи Коля» без де ля душі

Я бачу цього дивного маленького хлопчика зі світлим волоссям

Без плану на найближчі роки

82 рік — на Ельбі, засмагла на базі відпочинку

Насилу впізнав би себе — слово честі!

Усе почалося незабаром після мого дня народження

Коли я дізнався, що ковбаси роблять зі свиней і великої рогатої худоби

І віденський шніцель, як гамбургери та варена шинка

Я негайно підбіг до телефону й повідомив Вашингтон

Дама на іншій лінії

Вже знав про це і розповідав мені про озонову діру та атомні електростанції

Тоді вона сказала, що ми, європейці, мабуть, занадто мало читаємо газет

Але ми все одно помітили б це серйозно!

Не кажучи вже про смерть і страждання від усього цього, все так безглуздо

Вона попросила мене почекати для отримання додаткової інформації

Так і став німецьким восьмирічним хлопчиком, який можна навчати

Справді розчарований в Америці

І я задавав собі це питання незліченну кількість разів

Чи справді ми відстоюємо свої ідеали?

Що подумав би про мене маленький хлопчик із фотоальбому?

Чи подумає він, що я вже дуже старий і звапнілий?

Я не впадаю в першу депресію, яка приходить

Але іноді туга за домом хапає мене в моїх власних чотирьох стінах