Смотрю - F.P.G.

Сегодня ночью я трезв не потому, что нет средств,

А потому, что так ярче я чувствую боль,

Глубже чувствую цвет, проникновеннее — смерть

Того, что было между мной и тобой.

Да, я не смог проломить непонимания стен, —

И вот, разбитого сердца кривые края

Бритвой вошли в нити вен, того, что касалось тебя и меня.

Я смотрю в глубину твоих глянцевых глаз,

Натыкаясь на непонимания твердь,

В поисках подходящих своим чувствам фраз

Я нахожу лишь короткое:

Смерть

Мне так и не удалось понять, откуда взялось

Отчуждение, что отравило нам кровь,

И жала клинков твоих острых слов,

Вонзавшиеся в меня вновь и вновь.

Мир, став чужим, холодным и злым,

Захлестнул меня серыми волнами спин,

И в этот миг я, в самый час пик,

Средь шести миллиардов остался один.

Я смотрю в глубину твоих глянцевых глаз,

Натыкаясь на непонимания твердь,

В поисках подходящих своим чувствам фраз

Я нахожу лишь короткое:

Смерть

Сегодня ночью я трезв, сегодня я ставлю крест

На чувстве что, думал, будет жить вечно,

Но ты нанесла ему глубокий порез,

И я убил его, но не дал жить покалеченным.

Я виноват в том, что не смог

Ради этого чувства предать самого себя

И, уходя, предаю земле гроб

Того, что касалось тебя и меня.

Я смотрю в глубину твоих глянцевых глаз,

Натыкаясь на непонимания твердь,

В поисках подходящих своим чувствам фраз

Я нахожу лишь короткое:

Смерть

Сьогодні вночі я тверезий не тому, що немає коштів,

А бо так яскравіше я чувствую біль,

Глибоко відчуваю колір, проникливіший — смерть

Того, що було між мною і тобою.

Так, я не зміг проломити нерозуміння стін, —

І ось, розбитого серця криві краї

Бритвою увійшли в нитки вен, того, що стосувалося тебе і мене.

Я дивлюся в глибину твоїх глянцевих очей,

Натикаючись на нерозуміння твердь,

У пошуках відповідних своїх почуттів фраз

Я знаходжу лише коротке:

Смерть

Мені так і не вдалося зрозуміти, звідки взялося

Відчуження, що отруїло нам кров,

І жала клинків твоїх гострих слів,

Вонзалися в мене знову і знову.

Світ, ставши чужим, холодним і злим,

Захльоснув мене сірими хвилями спин,

І в цю мить я, в саму годину пік,

Серед шести мільярдів лишився один.

Я дивлюся в глибину твоїх глянцевих очей,

Натикаючись на нерозуміння твердь,

У пошуках відповідних своїх почуттів фраз

Я знаходжу лише коротке:

Смерть

Сьогодні вночі я тверезий, сьогодні я ставлю хрест

На почутті що, думав, житиме вічно,

Але ти нанесла йому глибокий поріз,

І я вбив його, але не дав жити пораненим.

Я винен у тому, що не зміг

Заради цього почуття зрадити себе

І, йдучи, віддаю землі труну

Того, що стосувалося тебе і мене.

Я дивлюся в глибину твоїх глянцевих очей,

Натикаючись на нерозуміння твердь,

У пошуках відповідних своїх почуттів фраз

Я знаходжу лише коротке:

Смерть