Дождь и я - Евгений Осин

Желтый дождь стучит по крышам, по асфальту и по листьям,

Я стою в плаще и мокну зря —

Пропадают два билета, впрочем, что там два билета —

Пропадаю в этот вечер я.

Это вроде бы не трудно: не дождавшись, повернуться,

И уйти, хоть дождик льет и льет.

Только сердце шепчет тихо: «Ты уйдешь, а в это время

Вдруг она возьмет, да и придет.»

Воротник подняв повыше, я курю и все надеюсь,

А на что надеюсь — не пойму.

Мне ни капли не обидно, просто жаль, что этот вечер

Коротать придется одному.

Если б чудо совершилось — если б сзади подошла,

И глаза закрыла мне рукой,

Я бы взял твои ладони, к ним губами прикоснулся,

Несмотря на дождик проливной.

Под дождем твой дом, сутулясь, мокнет, как и я, весь вечер.

Мягкий, теплый свет в твоем окне…

Ты сейчас сидишь, быть может, молча слушаешь транзистор,

Думая, наверно, обо мне…

Позвонить ты не мне не сможешь, чтобы тихо извиниться —

Нету телефона у меня.

Ты грустишь, не зная даже, что грустят с тобою вместе

Двое в этот вечер — дождь и я…

Двое за окошком — дождь и я…

Жовтий дощ стукає по дахах, асфальту і листям,

Я стою в плащі і мокну дарма —

Пропадають два квитки, втім, що там два квитки —

Пропадаю в цей вечір я.

Це ніби не важко: не дочекавшись, повернутися,

І піти, хоч дощ ллє і ллє.

Тільки серце шепоче тихо: «Ти підеш, а в цей час

Раптом вона візьме, та і прийде.»

Комір піднявши вище, я курю і все сподіваюся,

А на що сподіваюся — не зрозумію.

Мені жодної краплі не прикро, просто шкода, що цей вечір

Коротити доведеться одному.

Якщо б чудо відбулося, якщо б ззаду підійшла,

І очі закрила мені рукою,

Я би взяв твої долоні, до ними губами доторкнувся,

Попри дощ проливної.

Під дощем твій будинок, сутулячись, мокне, як і я, весь вечір.

М'яке, тепле світло у твоєму вікні.

Ти тепер сидиш, можливо, мовчки слухаєш транзистор,

Думаючи, мабуть, про мене.

Зателефонувати ти не мені не зможеш, щоб тихо вибачитися

Немає телефону в мене.

Ти сумуєш, не знаючи навіть, що сумують з тобою разом

Двоє в цей вечір — дощ і я…

Двоє за вікном — дощ і я…