Капли дождя - Евгений Кемеровский

Моросит осенний дождь, ты сегодня не придешь,

Ты сегодня в одиночестве осталась.

Моросит холодный дождь, знаю я, все это ложь,

Между нами, между нами все распалось.

Так скажи чья здесь вина, что осталась ты одна

Не умею я прощать и не прощаю.

Моросит осенний дождь, ты сегодня не придешь,

Только почему опять я повторяю

Медленно, медленно, медленно капли дождя

Падали, падали, падали с высоты.

В них отражение вчерашнего дня.

В них отражение нашей судьбы.

Медленно, медленно, медленно капли дождя

Падали, падали, падали с белых небес.

В них отражение любви, той утраченной зря.

В них отражение наших последних надежд.

Моросит осенний дождь, а по телу снова дрожь,

И у сердца я услышал оправдание.

Это не твоя вина, это прошлая весна

Познакомила с тобой нас в наказание.

Не построили мы дом, а мечтали жить вдвоем,

Отпускаю я тебя, отпускаю.

Моросит осенний дождь, ты сегодня не придешь,

Только почему опять я повторяю.

Медленно, медленно, медленно капли дождя

Падали, падали, падали с высоты.

В них отражение вчерашнего дня.

В них отражение нашей судьбы.

Медленно, медленно, медленно капли дождя

Падали, падали, падали с белых небес.

В них отражение любви, той утраченной зря.

В них отражение наших последних надежд.

В них отражение наших последних надежд.

В них отражение наших последних надежд.

Мрячить осінній дощ, ти сьогодні не прийдеш,

Ти сьогодні в самоті залишилася.

Мрячить холодний дощ, знаю я, все це брехня,

Між нами між нами все розпалося.

Так скажи, чия тут вина, що залишилася ти одна

Не умію я прощати і не прощаю.

Мрячить осінній дощ, ти сьогодні не прийдеш,

Тільки чомусь знову я повторюю

Повільно, повільно, повільно краплі дощу

Падали, падали, падали з висоти.

В них відображення вчорашнього дня.

В них відображення нашої долі.

Повільно, повільно, повільно краплі дощу

Падали, падали, падали з білих небес.

В них відображення любові, тієї втраченої дарма.

В них відображення наших останніх надій.

Мрячить осінній дощ, а по тілу знову тремтіння,

І у серця я чув виправдання.

Це не твоя вина, це минула весна

Познайомила з тобою нас у покарання.

Не побудували ми будинок, а мріяли жити вдвох,

Відпускаю я тебе, відпускаю.

Мрячить осінній дощ, ти сьогодні не прийдеш,

Тільки чомусь знову я повторюю.

Повільно, повільно, повільно краплі дощу

Падали, падали, падали з висоти.

В них відображення вчорашнього дня.

В них відображення нашої долі.

Повільно, повільно, повільно краплі дощу

Падали, падали, падали з білих небес.

В них відображення любові, тієї втраченої дарма.

В них відображення наших останніх надій.

В них відображення наших останніх надій.

В них відображення наших останніх надій.