Les rideaux - Élodie Frégé

Glisser sous les saveurs

De nos corps qui s´accouchent

Refuges des humeurs

Et des mots à nos bouches

Des mots, des «promis»

Des «si j´ose»

Pour que ma hâte reprenne la pose

Tu sais, ça je sais faire

La fée des bonnes manières…

Je jette ma gorge aux griffes

Des fumées que tu offres

J´agite au bord du gouffre

Ma patience dans son coffre

Du feu, du faux, des attitudes

Pour façonner ma belle solitude

Tu vois, je m´accoutume

Aux ombres je présume…

Je ferme les yeux

Je tire les rideaux sur mon bleu-vert

Et je tisse ton visage au revers

Pour naître un sourire à mon air

Qui étire les rides aux coins

De mes paupières

A l´instant où je te pose sur ma terre

Puisque c´est quand mes yeux

Sont clos

Que je te vois le mieux

A travers

J´ai mis les voiles au temps

Pour dans deux ou trois pages

Pour effleurer l´instant

Y tremper mon visage

Du vent, des aléas et vues

J´allais à «nous» de «vous» à «tu»…

…sens, le sucre fond

Mon rêve crève au plafond

Mais je ferme les yeux et…

Je tire les rideaux sur mon bleu-vert

Et je tisse ton visage au revers

Pour naître un sourire à mon air

Qui étire les rides aux coins

De mes paupières

A l´instant où je te pose sur ma terre

Puisque c´est quand mes yeux

Sont clos

Que je te vois le mieux

A travers

J´étire mes «lagons-fantasmes»

En rivières

C´est de toi qui court un peu

Sur ma terre

Si tu es là mes yeux ouverts

C´est que nous avons su

Bien faire…

Підійти під аромати

Наші тіла, які народжують

Притулки настроїв

І слова в наших устах

Слова, "обіцянки"

про "якщо я наважуся"

Щоб я поспішав відновитися

Ви знаєте, що я можу це зробити

Фея добрих манер...

Кидаю горло до пазурів

З випарів, які ви пропонуєте

Я махаю рукою на межі

Моє терпіння в його багажнику

Вогонь, фейк, ставлення

Щоб сформувати мою прекрасну самотність

Бачиш, я звик

У тіні, гадаю...

Я закриваю очі

Я засуваю штори на своєму синьо-зеленому

І я плету твоє обличчя догори ногами

Щоб викликати посмішку на моєму обличчі

Який розтягує зморшки в куточках

З моїх повік

У той момент, коли я покладу тебе на свою землю

Бо тоді мої очі

закриті

Щоб я бачу тебе найкраще

Через

Я відплив у час

На двох-трьох сторінках

Щоб торкнутися моменту

Замочіть у ньому моє обличчя

Вітер, небезпеки та види

Я збирався «ми» від «ви» до «ви»...

…тобто цукор тане

Моя мрія падає до стелі

Але я закриваю очі і...

Я засуваю штори на своєму синьо-зеленому

І я плету твоє обличчя догори ногами

Щоб викликати посмішку на моєму обличчі

Який розтягує зморшки в куточках

З моїх повік

У той момент, коли я покладу тебе на свою землю

Бо тоді мої очі

закриті

Щоб я бачу тебе найкраще

Через

Я розтягую свої "лагуни-фантазії"

У річках

Це ти трохи бігаєш

На моїй землі

Якщо ти тут, мої очі відкриються

Це те, що ми знали

Роби добре...