Les heures inertes - Élodie Frégé

Au quai d’une gare, sans averse ni rencard

Au gris du trottoir, qu’on me dépasse sans me voir

J’attends aux phares de longs soirs, sans un verre sur un brancard

Je gagne le retard, j’ai la patience sans égards

J’attends d'être la prochaine

Un baiser à la traîne

Qu’un pas me retienne

D'être l’obsession, l’aubaine

J’avoue, j’avoue, j’attends

Mon pas s’endort dans sa trace

Ce fou qu'était mon temps

N’est pas avare hélas

Oh, j’avoue, j’avoue, j’attends

Au cou d’un parfum, de déserter des lieux communs

Au bord du crachin, de devenir un homme que ça m’arrive enfin

Que quelqu’un me veuille, d’afficher un bel orgueil

Qu’il entre et m’effeuille, de finir fanée sur un seuil

J’attends qu’on passe aux menaces

Quand l’ennuie me terrasse

D'être dans l’impasse

Pour m’inventer l’audace

J’avoue, j’avoue, j’attends

Mon pas s’endort dans sa trace

Ce fou qu'était mon temps

N’est pas avare hélas

J’avoue, j’avoue, j’avoue, j’attends

J’avoue je vous attends

Au passage et je m’y vois

Si souvent quand j’attends

Qu’on attende que moi, moi, moi

Le soleil gît sur les roses

Et je retiens la pose

Et voilà que j’implose

En attendant, en attendant

J’avoue, j’avoue, j’avoue, j’attends

J’avoue, j’avoue, j’attends

Mon pas s’endort dans sa trace

Ce fou qu'était mon temps

N’est pas avare hélas

J’avoue, j’avoue, j’attends

Oh, oh

J’avoue, j’avoue, j’attends

Oh, oh

Oh, oh

Oh, oh…

На платформі станції, без дощу і побачення

У сірому тротуарі той хтось проходить повз мене, не бачачи

Довгі вечори чекаю у світлі фар, без випивки на ношах

Я заробляю затримку, я маю терпіння без оглядки

Я чекаю, щоб бути наступним

Останній поцілунок

Нехай один крок стримає мене

Бути одержимістю, знахідкою

Зізнаюся, зізнаюся, чекаю

Мій крок засинає на своєму шляху

Боже розуму, це був мій час

Не скупий на жаль

Ой, признаюся, зізнаюся, чекаю

На шийку парфумів, до пустелі буденності

На межі дощів, стати чоловіком, нарешті зі мною це сталося

Хтось хоче, щоб я показав прекрасну гордість

Нехай увійде і роздягне мене, щоб вицвіла на порозі

Я чекаю, поки ми перейдемо до погроз

Коли мене охоплює нудьга

Бути в глухому куті

Вигадати зухвалість

Зізнаюся, зізнаюся, чекаю

Мій крок засинає на своєму шляху

Боже розуму, це був мій час

Не скупий на жаль

Зізнаюся, зізнаюся, зізнаюся, чекаю

Визнаю, чекаю на тебе

До речі і я там себе бачу

Так часто, коли я чекаю

Чекає мене, мене, мене

Сонце лежить на трояндах

І я тримаю позу

І тут я вибухаю

Чекають, чекають

Зізнаюся, зізнаюся, зізнаюся, чекаю

Зізнаюся, зізнаюся, чекаю

Мій крок засинає на своєму шляху

Боже розуму, це був мій час

Не скупий на жаль

Зізнаюся, зізнаюся, чекаю

ой ой

Зізнаюся, зізнаюся, чекаю

ой ой

ой ой

ой ой...