Я кричу! - Элизиум

День лишь гаснет на ветру, но асфальт почти остыл.

Я пока ещё иду, но куда — уже забыл.

То, что я ещё живой — не твоя заслуга,

Нам бы вовсе ни к чему расслаблять друг друга!

«Он давно уже не тот!»

— раздаётся за спиной,

Может, я не так уж плох, может, просто я больной.

Оклемаюсь, отойду, снова ломанусь по кругу.

Нам бы вовсе ни к чему мозг вскрывать друг другу!

Просто мозг вскрывать друг другу!

Я кричу, я кричу — глухо словно в башне танка.

Красная трава взошла — у меня упала планка.

Я кричу, я кричу — всё вокруг меня достало.

Жизнь не лезет из меня — что-то там внутри запало!

Кто-то скажет — пидарас, ты поверил — ну так что ж.

Я опасен и всегда свой с собой таскаю нож.

Но поверь, что я не дам тебе повод для испуга.

Нам бы вовсе ни к чему напрягать друг друга!

Просто напрягать друг друга!

Я кричу, я кричу — глухо словно в башне танка.

Красная трава взошла — у меня упала планка.

Я кричу, я кричу — всё вокруг меня достало.

Жизнь не лезет из меня — что-то там внутри запало!

Все мои друзья — подонки, все такие же, как я.

Город Нижний мне чужой, этот рай не для меня.

Обдолбаться б навсегда, да не дает подруга.

Нам бы вовсе ни к чему так любить друг друга!

Просто убивать друг друга!

Просто убивать друг друга!

Просто убивать друг друга!

Просто убивать друг друга!

Просто убивать друг друга!

День лише гасне на вітрі, але асфальт майже остигнув.

Я поки ще йду, але куди вже забув.

Те, що я ще живий — не твоя заслуга,

Нам би зовсім ні до чого розслаблювати один одного!

«Він давно вже не той!»

— лунає за спиною,

Може, я не так вже й поганий, може, просто я хворий.

Оклемаюся, відійду, знову ламаюся по крузі.

Нам би зовсім ні до чого мозок розкривати один одному!

Просто мозок розкривати один одному!

Я кричу, я кричу глухо ніби в вежі танка.

Червона трава зійшла — у мене впала планка.

Я кричу, я кричу — все навколо мене дістало.

Життя не лізе з мене — щось там усередині запало!

Хтось скаже — підарас, ти повірив — ну так що ж.

Я небезпечний і завжди свій із собою тягаю ніж.

Але повір, що я не дам тобі привід для переляку.

Нам би зовсім ні до чого напружувати один одного!

Просто напружувати один одного!

Я кричу, я кричу глухо ніби в вежі танка.

Червона трава зійшла — у мене впала планка.

Я кричу, я кричу — все навколо мене дістало.

Життя не лізе з мене — щось там усередині запало!

Усі мої друзі— підонки, всі такі, як я.

Місто Нижнє мені чуже, цей рай не для мене.

Обдовбатися б назавжди, так не дає подруга.

Нам би зовсім ні до чого так любити один одного!

Просто вбивати один одного!

Просто вбивати один одного!

Просто вбивати один одного!

Просто вбивати один одного!

Просто вбивати один одного!