Je rassemblais tes membres - Elend

Lorsque j’arrivai sur la rive du fleuve,

Je vis les cygnes morts et

Je sus que nous approchions des Enfers

A droite une source, près d’elle un cyprès blanc.

J'écoutai le murmure du temps

Et arrachai à l’espace un instant

Le lieu d’où ne sourd nulle vie.

Le fleuve est un lac, une mer immobile

Don’t mes pensées se font l'écume

Je suis la mer sur laquelle je vogue

Je suis l’océan et le ciel étoilé

Je suis la mer que j’abîme.

Mes veines-un torrent,

Mes membres-une forêt,

Ma chair-une écorce

Qui cache le coeur sombre de la mort.

Le temple est détruit et le dieu ne parle plus.

Alors je fus pris de vertige.

Je cherchais tes restes et rassemblais tes membres,

Lorsque les pleureuses furent prises de terreur à la vue des serpents,

Innombrables,

Qui encerclaient ton torse

Comme des ramaux-ils vivaient d’une vie autre que la leur.

J’en recueillis un au creux de la main et lui montrait le soleil.

Il se figea et resplendit d’or.

D'étranges échos nous parvenaient des Enfers

Je fis offrande à Perséphone de cette veine pleine d’un sang si noble

Et j’entendis le chant de la terre.

Elle m’accueillit dans le séjour des Ombres.

When I reached the bank of the river,

I saw the dead swans and

I knew that we were approaching the infernal regions.

A well on the right, a white cypress nearby.

I listened to the whispers of time

And for one moment I tore from space

The sphere from which no life emanates.

The river is a lake,

A motionless sea

Of which my thoughts are made spray.

I am the sea on which I sail,

I am the ocean and the starry sky,

I am the sea that I profane, the sea where I founder.

My veins a torrent,

My limbs a forest,

My flesh the bark of a tree

Which conceals the dark heart of death.

The temple is destroyed and the god speaks no more.

Then I was seized with anguish.

I searched for your remains and gathered your limbs, when the wailers were

gripped by terror at the sight of the snakes, innumerable,

Which encircled your chest

Like branches they lived a life other than their own.

I held one in the palm of my hand and showed it the sun.

It froze and threw golden sparks.

Strange echoes reached us from Hell.

I made an offering to Persephone of this vein filled with noble blood

And I heard the song of the earth.

She welcomed me to the abode of shadows.

Коли я прийшов на берег річки,

Я бачив мертвих лебедів і

Я знав, що ми наближаємося до пекла

Праворуч джерело, біля нього білий кипарис.

Я слухав шепіт часу

І на мить відірвав простір

Місце, з якого не береться життя.

Річка — озеро, тихе море

Не піниться мої думки

Я — море, по якому пливу

Я океан і зоряне небо

Я море, яке я псую.

Мої вени - потік,

Мої кінцівки - ліс,

Моя м'якоть - кора

Хто ховає темне серце смерті.

Храм зруйнований, і бог більше не говорить.

Потім у мене запаморочилася голова.

Я шукав твої останки і збирав твої кінцівки,

Коли скорботні жахалися, побачивши змій,

незліченні,

що оточували твої груди

Як гілки — вони жили іншим життям, аніж своїм.

Я взяв одну в руку і показав їй сонце.

Воно замерзло й сяяло золотом.

Дивне відлуння долетіло до нас із підземного світу

Я приніс Персефоні цю жилу, повну такої благородної крові

І я почув пісню землі.

Вона привітала мене в Залі тіней.

Коли я дійшов до берега річки,

Я бачив мертвих лебедів і

Я знаю, що ми наближалися до пекельних країв.

Праворуч криниця, поруч білий кипарис.

Я слухав шепіт часу

І на мить вирвався з космосу

Сфера, з якої не виходить життя.

Річка це озеро,

Нерухоме море

З чого мої думки зроблені спреєм.

Я море, по якому пливу,

Я океан і зоряне небо,

Я — море, яке я оскверняю, море, де я заснував.

Мої вени потік,

Мої кінцівки ліс,

Моя плоть кора дерева

Що приховує темне серце смерті.

Храм зруйнований, і бог більше не говорить.

Тоді мене охопила мука.

Я шукав твої останки і збирав твої кінцівки, коли були плач

охоплений жахом, побачивши незліченних змій,

Який обійшов твої груди

Як гілки, вони жили іншим життям, а не своїм.

Одну я тримав у долоні й показав їй сонце.

Воно завмерло і кинуло золоті іскри.

З пекла до нас долетіло дивне відлуння.

Я зробив жертву Персефоні цієї жили, наповненої благородною кров’ю

І я чую пісню землі.

Вона вітала мене в обителі тіней.