Elementalitet - Elemental

SHOT:

Ponovo u sobi prepunoj dima tražim malo prostora

Da sjednem s njima da tako zatvorimo krug

Da uzmem riječ, da kažem dve-tri o svemu

Da nadovežem se, ubacim se sad u postojeću temu

— elemental, mentalno stanje muzika

Životno određenje način razmišljanja — skuži ga

— nekada stil danas pogled iz mojih očiju

Ono kak gledam sve oko sebe pa vidim perspektivu drugačiju

— svi smo ljudi sa dva života

Prvi je onaj svačiji di imperativi su

Svota standard status sigurnost i mirna budućnost

Ono što zovu normalan život — mogućnost čekanja

Kraja u miru i bezbrižne godine što dolaze

Al da je to smisao rek’o bi da isprazno

Dani mi prolaze ja živim za nešto više

Note strofe taktove, stihove glava piše

Drugi moj život je ova muzika, za nju dišem

Nemam ambicija samo uživam dok pišem

Dok ju slušam, moj privatni svijet, životni stabilizator

— antidepresivno sredstvo, motivator

— antidepresivno sredstvo, motivator

Moj svijet — elementalitet

REMI:

Kog slava lupi u glavu, stvarnost lupi ga po glavi

Istina ne paše ko staklena cipela, nisu svi pravi

Mi se otvaramo ko rane, tu u krugu

Bez skrivenih misli spajamo riječi ko boje u dugu

Pred vama i Bogom, jesam što jesam

Nekad plačem, nekad stisnem zube kad sam bijesna

Uvijek iskrena, naivna, otvorena, žena-pjesnikinja

Sretna i nesretna, mekog srca, čvrstog razuma…

Da, prijatelju, kažeš teško nas je shvatit;

Jesi probao?

Razmislio?

Najlakše je samo ritam pratit

Jedni nas vole, drugi nas vole blatit

Znam, tako to ide, al ne znam dal ću to ikad prihvatit?

Naše su prilike i neprilike otprilike jednake

Au contrair, mon frere, ne repamo jadikovke.

Na mala vrata tražim put do tvojeg srca

Ruka piše sve dok dišem, držim ton dok glas ne puca

I sada znam na svoj način mijenjam svijet

Dajući vam, stvarajući, elementalitet…

Rima pitka ko dalmatinsko vino, za neke mračna ko kino

Predaleka ko Torino, lako probavljiva ko čokolino

Njome nekak želim promjeniti svijet, stvarajući elementalitet

INK:

Elementalitet, moj njegov i njen svijet

Zar sam kriiiiv što sam sensitiiiiv

Ko kvartet, dok tipke plećka Dedić

Znaš da Inkogović nije skorojević

A ekipa što se nećka, baš šteta

Od prvog do zadnjeg redka predstavljam ko repka

A klasa ko mečka, uz zvuk živog basa

Jer mi je bitnija kvaliteta od dobrog glasa

I šta će ko reć i tak sve ode u vjetar, nezaspan

Prirodan, bezbrižan, letim sam jer sam Pan ko Petar

A jebivjetar nek nosi maske, jer u glavi nema daske

Bez smisla za nijanse mi dijele opaske, ne šljivim mase

Pa se držim svoje trase ma pustite me da sviram

Pa sam miran da dirigiram poput Prohaske

Jer ja sam, samo jedan mali u stvari

Od sumraka do jutra,što poljubi majk u čelo

Kad navečer sprema stvari i kaže:

«/cmok/ Lutko, vidimo se sutra.»

ПОСТРІЛ:

Знову в кімнаті, повній диму, я шукаю трохи місця

Сидіти з ними, щоб ми могли замкнути коло

Взяти слово, сказати два-три про все

Щоб продовжити, дозвольте мені зараз перейти до існуючої теми

- музика стихійного, психічного стану

Життєва рішучість — це спосіб мислення — розберіться

- колись стиль сьогодні глянь з моїх очей

Те, як я дивлюся на все, що мене оточує, і бачу з іншого ракурсу

– Ми всі люди з двома життями

Перше – це імператив кожного

Svota стандарт статусу безпеки та мирного майбутнього

Те, що вони називають нормальним життям, - можливість очікування

Закінчується миром і безтурботними роками

Але якби це мало сенс, я б сказав, що воно порожнє

Мої дні минають, я живу для чогось більшого

Ноти строф б'є, вірші голова пише

Моє інше життя - це музика, я дихаю нею

У мене немає амбіцій, я просто люблю писати

Коли я слухаю її, мій особистий світ, стабілізатор життя

- антидепресант, мотиватор

- антидепресант, мотиватор

Мій світ - елементарність

РАМІ:

Кому слава б'є в голову, тому реальність б'є в голову

Правда не підходить як скляний черевик, не всі мають рацію

Розкриваємось, як рани, там по колу

Без прихованих думок ми пов’язуємо слова, як кольори в борг

Перед тобою і Богом я такий, який я є

Іноді я плачу, іноді стискаю зуби, коли злюсь

Завжди чесна, наївна, відкрита, жінка-поетеса

Щасливий і нещасний, м'який, твердий...

Так, друже, ти кажеш, що нас важко зрозуміти;

Ти намагався

Думка?

Найпростіше просто слідувати ритму

Одні люблять нас, інші люблять нас обмовляти

Я знаю, це так, але я не знаю, чи прийму я це коли-небудь?

Наші можливості та проблеми приблизно однакові

Au contrair, mon frere, ne repamo jadikovke.

Я шукаю шлях до твого серця через маленькі двері

Рука пише, поки дихаю, тримаю тон, поки голос не трісне

І тепер я знаю, що змінюю світ по-своєму

Даруючи вам, створюючи, елементарність…

Рим можна пити так само, як далматинське вино, а для деяких — темне, як кіно

Занадто далеко, як Турин, легко засвоюється, як шоколад

З його допомогою я якось хочу змінити світ, створивши елементарність

чорнило:

Елементарність, мій його і її світ

Хіба я криіїв за чутливість

Як квартет, а Дедич кричить ключі

Ви знаєте, що Інкогович не нещодавня людина

А команді, яка хоче, шкода

Від першого до останнього рядка уявляю, як ріпку

Клас, як ведмідь, зі звуком живого басу

Бо якість для мене важливіша за хороший голос

А що хто скаже і так все йде на вітер, безсонне

Природний, безтурботний, я літаю один, бо я Пан, як Петро

І нехай вітер проклятий носить маски, бо дошки в голові немає

Не відчуття нюансів поділяють мої зауваження, не сливові маси

Тому я дотримуюся свого маршруту, але дозвольте мені пограти

Тож я спокійно веду, як Прохаська

Тому що я насправді маленький

Від смеркання до ранку, який цілує матір в лоб

Коли він готує речі ввечері і каже:

«/ Cmok / Лялька, до завтра».