Priroda i društvo - Elemental

To je naša priroda i društvo

Nek' se rodi dijete, al neka bude muško

Neka bude muško

Mi nađemo zemljaka koji je u životu nešto uspio

Al hvalimo ga tek kad mu se sanduk u zemlju spustio

Sebi smo najbolji, srce to osjeća

Ima nas skoro kao glasačkih listića

Slušamo savjete hodže, popa i prote

Pa štancamo djecu jer gume su grehote

Navijači nas sramote, čim se vide se potuku

Figa iza leđa dok si pružamo ruku

Malo bi ovako pa malo bi onako, a

Može i pošteno ako neće ići nikako

Stranca bi da dođe trošit pare, nešto kupit, makar

Ne dođe dogodine istu će cijenu lupit

Penzića je previše, a proračun je koma

Al pitaj bilo koga u penziju bi išo odma, da

Može nešto smuljat, da komisija to potpiše

Iz firme bi odma, pun mu je kurac više

Prodali bi sve, al da ostane naše, da

Drugi s tim upravlja, e, to nam ne paše i

Trgamo čaše u veselju i flaše u

Glavu razbijamo onom s kim pijemo

Urlamo, divljamo, gol kad zabijamo

Bog i domovina sve je što imamo

Kršno tijelo, o, malena dušo

Priroda je lijepa, al' zajebano društvo

To je naša priroda i društvo

Nek' se rodi dijete, al neka bude muško

Neka bude muško

Idemo na tečajeve, čitamo knjige

Da izrastemo u viša bića bez ijedne brige

Nije lako slušat tuđu muku, bježi od tog!

Ne znamo si pomoći, nek nam pomogne Bog!

Uvijek su drugi krivi, nikad to nismo mi

Palimo mozak tek kad smo zaglavili

Žalimo se rado, za sve kriv Balkan

Oni što vrijedili su neki kurac, bježali su van

Trpimo i gutamo, a svi žive u strahu

To je ostalo iz Juge di su vagali riječ svaku

Po našim riječima, mi cijenimo rad

Pa si spojimo dugi vikend dok hvatamo hlad

Zamisli, mi ne vidimo, a oči su nam zdrave

Ponosni grlimo sportaše u pet minuta slave

Složni smo ko braća svake dvije godine

Kad 11 plaćenika istrči na travnjake

Mi izvana sjajimo, iznutra sve je pusto

Takva je valjda, naša priroda i društvo

Mi izvana sjajimo, iznutra sve je pusto

Takva je valjda naša priroda i društvo

Tražimo proroke u oblacima, a ne vidimo prst pred nosom

I onda griješimo u koracima, po trnju gazimo nogom bosom

Ne bi prepoznali najbolje ono, ni da prođe pored polako

Mi izvana sjajimo, iznutra sve je pusto

Це наша природа і суспільство

Нехай народиться дитина, але нехай буде чоловік

Нехай він буде чоловіком

Знаходимо земляка, якому щось у житті вдалося

Але ми його хвалимо лише тоді, коли його груди впали на землю

Ми самі собі найкращі, серце це відчуває

Ми майже як бюлетені

Прислухаємося до порад ходжі, папи і проте

Ну, ми б’ємо дітей, бо шини – це гріх

Фанати нас збентежують, як тільки бачать один одного

Фіг за спиною, коли ми простягаємо руку

Трохи так і трохи так, ах

Можливо, це справедливо, якщо не вийде

Іноземець прийшов би потратити гроші, купити хоч щось

Якщо він не прийде наступного року, то заплатить таку ж ціну

Пенсіонерів забагато, а бюджет кома

Але попросіть когось негайно піти на пенсію, так

Він може щось придумати, щоб комісія підписали

Він би негайно покинув компанію, його член був повний більше

Продали б усе, а залишитись нашим — так

Іншим це вдається, ну, нас це теж не влаштовує

Ми рвемо келихи від радості і пляшки

Розбиваємо голову тому, з ким п’ємо

Ми кричимо, ми дикуємо, голі, коли забиваємо

Бог і батьківщина – це все, що у нас є

Прекрасне тіло, дитинко

Природа прекрасна, а суспільство з’єхане

Це наша природа і суспільство

Нехай народиться дитина, але нехай буде чоловік

Нехай він буде чоловіком

Ходимо на курси, читаємо книжки

Щоб без жодних турбот вирости у вищі істоти

Чужої муки слухати нелегко, тікайте від неї!

Ми не знаємо, як собі допомогти, Бог нам!

Завжди винні інші, це ніколи не ми

Ми спалюємо мозок лише тоді, коли застряємо

Ми раді скаржитися, у всьому винні Балкани

На вулицю вибігали ті, хто вартував якогось хуя

Ми страждаємо і ковтаємо, а всі живуть у страху

Воно залишилося з півдня, де вони зважували слово

За нашими словами, ми цінуємо роботу

Тож давайте влаштуємо довгі вихідні, поки зловимо тінь

Уявіть, ми не бачимо, а очі в нас здорові

Ми з гордістю обіймаємо спортсменів за п’ять хвилин слави

Ми як брати домовляємося кожні два роки

Коли 11 найманців вибігають на галявину

Зовні ми сяємо, всередині все безлюдне

Я думаю, це наша природа і суспільство

Зовні ми сяємо, всередині все безлюдне

Це, мабуть, наша природа і суспільство

Пророків у хмарах шукаємо, а пальця перед носом не бачимо

А потім помиляємось кроками, босоніж топчемо терни

Вони не впізнали б найкращого, навіть щоб повільно пройти повз

Зовні ми сяємо, всередині все безлюдне