Tempo velegrada - Elemental, Mario Igrec

Tijelom prolazi ti ritam grada

Mjesečina na lice pada ti

Osjeti, dal vidiš li?

On zbog tebe postoji…

REMI:

Hej…Šššš.slušaj kako diše

Osjeti miris mokrog asfalta poslije kiše

Dotakni sivu, hrapavu kožu betona

Kad ga jednom takneš, držiš ga se ko ja mikrofona

Njegov olovni dah isprva uljeva strah

Ali što više dišem s njim to ga više u krvi osjećam

Ko vrsni diler, navuče te odmah, i dok su pluća puna smoga

Ti ne kužiš, to je droga ovog betonskog Boga

Ja ko ovisnik priznajem da ne mogu al ni ne želim bez toga…

Gdje god da odem, sve me podsjeća na njega

Svaki pedalj, svaka fasada mi zgleda ko dio mog grada

Nikada, nigdje, koraci isto ne zvuče

Ko kad koračam ulicom znajuć da tu sam kod kuće

Volim kad mu uzavre krv i poludi

Kad mu žilama naviru bujice tisuća ljudi

Skoči mu adrenalin, ko divlji pas strgne se s lanca

Tad me zna bit strah ko da sam malo djete u rukama stranca

Volim ga gledati dok spava, njegov san moja je java

I dok misli mi teku kao Sava;

Volim ga gledati dok spava, njegova java moj je san

Dok imam srca neće biti sam…

SHOT:

Osjeti ga kako diše grad kako pulsira

Dok se dan polako gubi u sumrak, nikog ne dira

Svatko kroči svojim putem, grad diše istim dahom

Pluća miliona, stupa korakom kolona svojih ljudi

Svojih duša, svog života grad nosi grijehe i pogreške

Svakog svoga pasjeg skota, on te smota ko kanabis

Zavede ko žensko tijelo, gradski ritam te povede

Povede u cijelo putovanje beskrajima svojih ulica

Fasada, svoga ponosa i jada — gornjeg i donjeg grada

Smrada rijeke što ju presijeca i osmjeha ljudi

Kad im na račun sjedne plaća početkom mjeseca

Grad…- grad koji me inspirira i potiče, da

Baš za njega pišem svoje priče…

REMI:

Da baš za njega ja pišem svoje priče…

INK:

Ja živim u vrtlogu, (grada)

Sve noćne ptice recite hu hu, za mračnu ulicu (grada)

Ink piše kak se diše u velegradu, sada

Kada neki od nas više nisu s nama

Sve nam zvuči smiješno ko Dalaj Lama

Inkognito (ššššš…) budite tiho

Samo djelić sekunde i potoneš u mrak za sitno

Postaneš nevidljiv, kraljevo novo ruho

Zato dobro pazi što ti šapćem na uho

A ti protuho, što me slijediš u sjeni

Drvena kraljica 2,3, nek ti se srce skameni

Ne vjeruješ nikome, bolje vjeruj meni

Za tempo velegrada trebaš bolji hoody neg' Kenny

Jer svi nose maske, to je dio prakse

Živo blato za prase, jer te zaludi ko mase

Odraso na sirenama, Bože grijehe prosti

Tempo grada u venama nabija bilo do kosti

Znam gdje, neman počiva znam kuda ić'

Bilježim ritam zločina ko Fabijan Šovagović

Pa sam spreman za velegradski spleen

Čvrsto vezan ko adenin timin

Gvanin i citozin…

SHOT:

Ima bezbroj lica i naličja — jezika i narječja

Raste poput malog djeteta iz naručja ljudi

Koji su mu krvotok u tempu velegrada

Jedan ustaje dok drugi pada, on se ne mijenja

Mada bio je i bit će cilj mnogima

Moja inspiracija on je tlo pod mojim nogama

Ритм міста проходить крізь ваше тіло

Місячне світло падає на твоє обличчя

Відчуй, бачиш?

Він існує завдяки тобі…

РАМІ:

Гей... Тссс. Послухай, як він дихає

Він відчув запах мокрого асфальту після дощу

Торкніться сірої грубої шкіри бетону

Доторкнувшись до нього, ви тримаєте його, як мікрофон

Його свинцевий подих спочатку вселяє страх

Але чим більше я дихаю з ним, тим більше відчуваю його в крові

Як хороший продавець, він миттєво залучає вас, навіть коли ваші легені повні смогу

Ви цього не розумієте, це наркотик цього конкретного Бога

Як наркоман, я визнаю, що не можу чи не хочу без цього...

Куди б я не пішов, все мені нагадує про нього

Кожен дюйм, кожен фасад виглядає як частина мого міста

Ніколи, ніде, кроки не звучать однаково

Як коли я йду вулицею, знаючи, що я тут вдома

Я люблю, коли його кров закипає, а він божеволіє

Коли багатотисячні потоки заливають його вени

Його адреналін стрибає, коли дикий собака зриває ланцюг

Тоді я можу боятися, ніби я була маленькою дитиною в чужих руках

Я люблю дивитися, як він спить, його мрія — моя ява

І поки мої думки течуть, як Сава;

Я люблю дивитися, як він спить, його ява — моя мрія

Поки у мене є серце, я не буду один...

ПОСТРІЛ:

Відчуйте, як він дихає, як пульсує місто

Поки день поволі згасає в сутінках, нікого не чіпають

Кожен йде своїм шляхом, місто дихає тим самим диханням

Легені мільйони, наступаючи на колони свого народу

Місто несе гріхи і помилки своєї душі, свого життя

Кожен із його собачих ублюдків, він згортає вас, як канабіс

Спокушайте, як жіноче тіло, міський ритм веде вас

Він пройшов усю подорож нескінченними вулицями

Фасад, його гордість і нещастя - верхнє і нижнє місто

Сморід річки, що перетинає її, і посмішки людей

Коли вони надійдуть на рахунок на початку місяця

Місто… – місто, яке мене надихає та підбадьорює, так

Я пишу свої історії тільки для нього...

РАМІ:

Так, я пишу свої історії саме для нього…

чорнило:

Я живу у вирі, (місто)

Скажи всім нічним птахам ху ху, бо темна вулиця (міста)

Інк пише, як зараз дихає у великому місті

Коли декого з нас більше немає з нами

Все це звучить смішно для нас, як Далай-лама

Інкогніто (шшшш...) мовчи

Всього частка секунди, і ви поринете в темряву за мізерні гроші

Ти стаєш невидимим, нове вбрання короля

Тож будь обережний, що я шепочу тобі на вухо

А ти лайно йдеш за мною в тіні

Дерев'яна королева 2,3, нехай твоє серце затвердіє

Ти нікому не віриш, краще довіряй мені

Для темпу великого міста вам потрібна краща толстовка, ніж Kenny

Оскільки всі носять маски, це частина практики

Жива грязь для свиней, бо вони зводять з розуму, як масу

Виростаючи на русалках, Бог простить гріхи

Швидкість міста в його жилах стукала до кісток

Я знаю де, чудовисько спочиває Я знаю, куди йти

Я записую ритм злочинів, як Фабіян Шовагович

Тож я готовий до столичного сплін

Міцно зв’язаний, як аденін тимін

Гуанін і цитозин…

ПОСТРІЛ:

У нього незліченна кількість облич і спин - мова і діалект

Виростає, як маленька дитина з людських рук

Які його кровотік на темпах мегаполісу

Один встає, а інший падає, він не змінюється

Хоча він був і буде метою багатьох

Моє натхнення, він — земля під моїми ногами