Svojim putem - Elemental

Sranje nam se nije desilo u jednom trenu

Dobri smo u praksi, a preloši na terenu

Na fotkama smo savršeni, osmijesi i sretne oči

Kad smo sami neš zapinje nešto nas u grlu koči

Hoću li moći pogledat se u zrcalo

Ak' okrenem ti leđa kad je po šavu popucalo

Ovaj brod tone, spašavaj se kako umiješ

Bi li rađe živio il' za trulu vezu umireš

Neki ne vole bit sami, neki nisu spremni na to

Neki lažu si, svako dobro za neko zlo

Što će mi to, što znači veza na papiru

Rađe ću bit usamljena, al' ću bit na miru

Oprosti što ti govorim što ne bi htio čuti

Zamjeraš mi što sam godine šutnula u minuti

Al' svako ima granice, napunila se kapa

Više neću biti kap usred tvog slapa

Rekla sam ti čut ćemo se, a znala sam da lažem

Reko si mi svrati katkad, nisam znala što da kažem

Usiljeni osmijeh, mokar stisak ruke

Premda smo na istoj cesti svatko ide svojim putem

Svatko svojim putem

Iste stvari od tebe sad čujem ne znam po koji put dok to

Govoriš trudim se ne pokazat da sam ljut, mi smo

Postali stranci, autisti u svom svijetu

Nesposobni mijenjat se da popravimo štetu, stotu

Priliku ti dajem makar umirem iznutra

S tjeskobom ić' ću leć;

probudit će me sutra, dani

Vrte se u krug, iz tog kruga izać' ne znamo

Besmislene stvari oko kojih sad se borimo

Ne vidiš me, vidiš moju sliku, ja se zatvaram u

Sebe jer sve teže trpim viku, stalnu napetost

Nervozu teško skrivam pa me nema, znam da bježim

Zajednički život nije sreća nego režim

Težim nekim stvarima, za tebe to su sranja

Što uopće vidiš u meni, kad previše je plakanja

Mrzim samog sebe kad poželim da me nema

A tebi opet otvara se jučerašnja tema

Rekla sam ti čut ćemo se, a znala sam da lažem

Reko si mi svrati katkad, nisam znala što da kažem

Usiljeni osmijeh, mokar stisak ruke

Premda smo na istoj cesti svatko ide svojim putem

Svatko svojim putem

A jednog dana vidjet ću te s druge strane ulice

Mahnut', nasmijati se, viknuti da žurim se

A možda ću produžiti, korak požuriti

Pogledat u pod i nastaviti živjeti

Rekla sam ti čut ćemo se, a znala sam da lažem

Reko si mi svrati katkad, nisam znala što da kažem

Usiljeni osmijeh, mokar stisak ruke

Premda smo na istoj cesti svatko ide svojim putem

Svatko svojim putem

Rekla sam ti čut ćemo se, a znala sam da lažem

Reko si mi svrati katkad, nisam znala što da kažem

Usiljeni osmijeh, mokar stisak ruke

Premda smo na istoj cesti svatko ide svojim putem

Svatko svojim putem

Rekla sam ti čut ćemo se

Reko si mi svrati katkad

Usiljeni osmijeh, mokar stisak ruke

Premda smo na istoj cesti svatko ide svojim putem

Ліха не сталася з нами миттєво

У нас добре на практиці, а на полі погано

Ми ідеальні на фотографіях, посмішках і щасливих очах

Коли ми самотні, щось застряє в горлі

Чи зможу я подивитися в дзеркало

Якщо я повернуся до тебе спиною, коли шов трісне

Цей корабель тоне, рятуйся якнайкраще

Ви б хотіли жити чи померти за гнилі стосунки?

Хтось не любить залишатися на самоті, хтось не готовий до цього

Хтось бреше сам собі, все добре для когось зла

Для чого мені це потрібно, що означає посилання на папері

Я хотів би бути самотнім, але я буду сам

Вибачте, що я не хотів би чути

Ти ображаєшся на мене за те, що я роками кинув хвилинку

Але кожному є межі, капелюх повний

Я більше не буду краплею посеред твого водоспаду

Я сказав тобі, що ми поговоримо, і знав, що брешу

Ти казав мені зайти іноді, я не знав, що сказати

Вимушена посмішка, вологе рукостискання

Хоча ми на одній дорозі, кожен йде своїм шляхом

Кожен по-своєму

Я зараз чую від вас те саме, не знаю скільки разів

Ви кажете, що я намагаюся не показувати, що я злий, ми так

Станьте чужими, аутистами в їхньому світі

Не в змозі змінити, щоб усунути пошкодження, сотня

Я даю тобі шанс, хоча я вмираю всередині

Я ляжу спати з тривогою;

він розбудить мене завтра, дні

Вони крутяться по колу, ми не знаємо, як вийти з цього кола

Безглузді речі, за які ми зараз боремося

Ти не бачиш мене, ти бачиш мою картину, я замкнувся в собі

Я сама, тому що все більше страждаю від крику, постійної напруги

Мені важко приховати нервозність, тому мене немає, я знаю, що тікаю

Разом жити не щастя, а режим

Я зважую деякі речі, для вас це фігня

Що ти взагалі бачиш у мені, коли дуже багато плачу

Я ненавиджу себе, коли хочу, щоб мене не було

І знову перед вами відкриється вчорашня тема

Я сказав тобі, що ми поговоримо, і знав, що брешу

Ти казав мені зайти іноді, я не знав, що сказати

Вимушена посмішка, вологе рукостискання

Хоча ми на одній дорозі, кожен йде своїм шляхом

Кожен по-своєму

І одного дня я побачу тебе через дорогу

Помахайте, смійтеся, кричіть, що я поспішаю

І, можливо, я продовжу, піднімусь на крок

Подивіться на підлогу і продовжуйте жити

Я сказав тобі, що ми поговоримо, і знав, що брешу

Ти казав мені зайти іноді, я не знав, що сказати

Вимушена посмішка, вологе рукостискання

Хоча ми на одній дорозі, кожен йде своїм шляхом

Кожен по-своєму

Я сказав тобі, що ми поговоримо, і знав, що брешу

Ти казав мені зайти іноді, я не знав, що сказати

Вимушена посмішка, вологе рукостискання

Хоча ми на одній дорозі, кожен йде своїм шляхом

Кожен по-своєму

Я сказав тобі, що ми поговоримо

Ти сказав мені іноді заїжджати

Вимушена посмішка, вологе рукостискання

Хоча ми на одній дорозі, кожен йде своїм шляхом