Os Índios Da Meia Praia - Dulce Pontes

Aldeia da Meia Praia

Ali mesmo ao pé de Lagos

Vou fazer-te uma cantiga

Da melhor que sei e faço

De Montegordo vieram

Alguns por seu próprio pé

Um chegou de bicicleta

Outro foi de marcha à ré

Quando os teus olhos tropeçam

No voo de uma gaivota

Em vez de peixe vê peças de oiro

Caindo na lota

Quem aqui vier morar

Não traga mesa nem cama

Com sete palmos de terra

Se constrói uma cabana

Tu trabalhas todo o ano

Na lota deixam-te nudo

Chupam-te até ao tutano

Levam-te o couro cabeludo

Quem dera que a gente tenha

De Agostinho a valentia

Para alimentar a sanha

De enganar a burguesia

Adeus disse a Montegordo

Nada o prende ao mal passado

Mas nada o prende ao presente

Se só ele é o enganado

Oito mil horas contadas

Laboraram a preceito

Até que veio o primeiro

Documento autenticado

Eram mulheres e crianças

Cada um com o seu tijolo

Isto aqui era uma orquestra

Quem diz o contrário é tolo

E se a má língua não cessa

Eu daqui vivo não saia

Pois nada apaga a nobreza

Dos índios da Meia-Praia

Foi sempre tua figura

Tubarão de mil aparas

Deixas tudo à dependura

Quando na presa reparas

Das eleições acabadas

Do resultado previsto

Saiu o que tendes visto

Muitas obras embargadas

Mas não por vontade própria

Porque a luta continua

Pois é dele a sua história

E o povo saiu à rua

Mandadores de alta finança

Fazem tudo andar para trás

Dizem que o mundo só anda

Tendo à frente um capataz

Eram mulheres e crianças

Cada um com o seu tijolo

Isto aqui era uma orquestra

Que diz o contrário é tolo

E toca de papelada

No vaivém dos ministérios

Mas hão-de fugir aos berros

Inda a banda vai na estrada

Село Мея Прая

Там, біля підніжжя Лагосу

Я зроблю тобі пісню

Найкраще, що я знаю і роблю

З Монтегордо приїхав

Деякі на власних ногах

Один приїхав на велосипеді

Інший пішов заднім ходом

Коли твої очі спотикаються

У польоті чайки

Замість риби ви бачите шматочки золота

потрапляння на долю

хто приїжджає сюди жити

Не беріть з собою стіл або ліжко

З сімома пальмами землі

Будується курінь

Ти працюєш цілий рік

На лоті залишають вас голим

Вони засмоктують тебе до кісток

Вони забирають вашу шкіру голови

Я б хотів, щоб ми мали

Від Августина до валентності

Щоб нагодувати кров

Обман буржуазії

Попрощався з Монтегордо

Ніщо не стримує вас до поганого минулого

Але ніщо не тримає вас у сьогоденні

Якщо тільки він обдурений

нараховано вісім тисяч годин

Вони працювали відповідно до

Поки не прийшов перший

засвідчений документ

Це були жінки та діти

Кожен зі своєю цеглою

Це був оркестр

Кожен, хто каже протилежне, дурень

І якщо нецензурна лексика не припиняється

Я тут живу, не залишай

Бо ніщо не стирає благородства

Про індіанців Мейя-Праї

Це завжди була твоя фігура

Акула тисячі стружки

ви залишаєте все на розсуд

Коли в тюрмі ремонтуєш

завершених виборів

Від очікуваного результату

Вийшло те, що ви бачили

Багато робіт під ембарго

Але не з власної волі

Бо боротьба триває

Ну, його історія – це його

І люди вийшли на вулицю

Високі фінансові опікуни

Вони змушують все повертатися назад

Кажуть, що світ тільки ходить

Маючи попереду бригадира

Це були жінки та діти

Кожен зі своєю цеглою

Це був оркестр

Хто каже протилежне, той дурний

І паперова робота

У приходах і відходах міністерств

Але вони з криком втечуть

Навіть гурт вирушає в дорогу