Сага о наёмниках - Дом Ветров

Налейте наёмникам полные чаши

Им завтра снова в поход

Привыкший сражаться не жнёт и не пашет

Иных хватает забот

Он щедро сулил, этот вождь иноземный

Купивший наши мечи

Он клятвы давал нерушимее кремня

Сильнее чем солнца лучи

Сказал он, что скоро под крики вороньи

Взовьётся стрел хоровод

И город нам свалится прямо в ладони

Как спелый вызревший плод

Мы там по трактирам оглохнем от здравниц

Устанем от грабежей

И смело утешим белогрудых красавиц

Оставшихся без мужей

Когда перед нами ворота раскрыли

Мы ждали вынесут ключ

Но копья взлетели из облака пыли

Как молнии из-за туч

Смеялись на небе весёлые боги

Кровавой тешась игрой

Мы все полегли не дождавшись подмоги

Но каждый пал как герой

Давно не держали мы трусов в отряде

На том зеленом лугу

Из нас ни один не просил о пощаде

Никто не сдался врагу

Другие утешили вдов белогрудых

Собрали в мешки казну

А мы за воротами сном беспробудным

Которую спим весну

Жестокую мудрость, подобную нашей

Постигнут в свой смертный час

Так налейте наёмникам полные чаши

Пусть выпьют в память о нас

Налийте найманцям повні чаші

Їм завтра знову у похід

Звиклий битися не жне і не оре

Інших вистачає турбот

Він щедро обіцяв, цей вождь іноземний

Купив наші мечі

Він клятви давав непорушніший за кремінь

Сильніше за сонце промені

Сказав він, що незабаром під крики вороні

Здійметься стріл хоровод

І місто нам звалиться прямо в долоні

Як стиглий визрілий плід

Ми там по шинках оглухнемо від здравниць

Втомимося від грабежів

І сміливо втішимо білогрудих красунь

Тих, хто залишився без чоловіків

Коли перед нами ворота відчинили

Ми чекали винесуть ключ

Але списи злетіли з хмари пилюки

Як блискавки через хмари

Сміялися на небі веселі боги

Кривавий тішась грою

Ми всі полегли не дочекавшись допомоги

Але кожен упав як герой

Давно не тримали ми трусів у загоні

На тому зеленому лузі

З нас жоден не просив про помилування

Ніхто не здався ворогові

Інші потішили вдів білогрудих

Зібрали в мішки скарбницю

А ми за брамою сном безпробудним

Яку спимо весну

Жорстоку мудрість, подібну до нашої

Осягнути у свій смертний час

Так налийте найманцям повні чаші

Нехай вип'ють на згадку про нас