Счастливые бывшим не пишут - Дима Карташов

Счастливые бывшим не пишут.

Это удар не ниже пояса даже, а выше

И левее, туда, без чего мы не выживем.

В самую важную, но такую слабую мышцу.

Знаешь, сердцу так бывает больно, когда другие сердца вдруг забывают о нем,

И самое ведь неприятное то, что обычно забывают именно те, кто были на личном

фронте,

Так называемом вроде.

Теперь даже в круг знакомых такие люди не входят.

Когда-то вместе касались губами, ударили после буквально ногами между ногами.

Это же запрещенный прием, но ведь когда сердце остыло, мы в душу плюем

И по**ру, что некогда были вдвоем, теперь же не вместе, один плевок от любви до

ненависти.

Один удар в пах, одна измена, из жизни исчезает то, что казалось бесценным.

Хоть сердце и бьется дальше, но уже без цели.

Хочется влюбиться,

и как можно быстрее.

Счастливые бывшим не пишут.

Это удар не ниже пояса даже, а выше

И левее, туда, без чего мы не выживем.

В самую важную, но такую слабую мышцу.

Счастливые бывшим не пишут.

Это удар не ниже пояса даже, а выше

И левее, туда, без чего мы не выживем.

В самую важную, но такую слабую мышцу.

Расставание — это лишь первый удар.

После последует за ним подарок номер два

И для тех, кто реально чувствовал любовь, он принесет с собой больше боли.

Ведь поневоле начинаешь думать о том, что безвозвратно уходит куда-то наше

прошлое

И никакой связи с настоящим.

Оттуда нет ни писем, нет ни звонков исходящих,

Но ведь это же возможно, и было бы правильно, если бы бывшие вспоминали бы и

писали.

Но из-за счастья нового или гордости, от них нету ни намека на новости,

Но это же возможно, и было бы правильно.

Не забыть номер мобильного, хоть в книжке исправлен он или удален,

с домашним вдвоем

Ладно, по**й на телефон, я есть Вконтакте.

Счастливые бывшим не пишут.

Это удар не ниже пояса даже, а выше

И левее, туда, без чего мы не выживем.

В самую важную, но такую слабую мышцу.

Счастливые бывшим не пишут.

Это удар не ниже пояса даже, а выше

И левее, туда, без чего мы не выживем.

Щасливі колишнім не пишуть.

Це удар не нижчий за пояс навіть, а вище

І ліворуч, туди, без чого ми не виживемо.

Найважливіший, але такий слабкий м'яз.

Знаєш, серцю так буває боляче, коли інші серця раптом забувають про нього,

І найнеприємніше те, що зазвичай забувають саме ті, хто були на особистому

фронті,

Так зване начебто.

Тепер навіть у коло знайомих такі люди не входять.

Колись разом торкалися губами, ударили після буквально ногами між ногами.

Це вже заборонений прийом, але коли серце охололо, ми душу плюємо

І по**ру, що колись були вдвох, тепер ж не разом, один плювок від любові до

ненависть.

Один удар у пах, одна зрада, із життя зникає те, що здавалося безцінним.

Хоч серце і б'ється далі, але вже без мети.

Хочеться закохатися,

і якнайшвидше.

Щасливі колишнім не пишуть.

Це удар не нижчий за пояс навіть, а вище

І ліворуч, туди, без чого ми не виживемо.

Найважливіший, але такий слабкий м'яз.

Щасливі колишнім не пишуть.

Це удар не нижчий за пояс навіть, а вище

І ліворуч, туди, без чого ми не виживемо.

Найважливіший, але такий слабкий м'яз.

Розлучення — це лише перший удар.

Після піде за ним подарунок номер два

І для тих, хто реально відчував любов, він принесе з собою більше болю.

Адже мимоволі починаєш думати про те, що безповоротно йде кудись наше

минуле

І ніякого зв'язку з справжнім.

Звідти немає ні листів, немає дзвінків вихідних,

Але бо це ж можливо, і було би правильно, якщо би колишні згадували би і

писали.

Але через щастя нового або гордості, від них немає ні натяку на новини,

Але це що можливо, і було би правильно.

Не забути номер мобільного, хоч у книжці виправлений він або видалений,

з домашнім удвох

Гаразд, по**й на телефон, я є Вконтакте.

Щасливі колишнім не пишуть.

Це удар не нижчий за пояс навіть, а вище

І ліворуч, туди, без чого ми не виживемо.

Найважливіший, але такий слабкий м'яз.

Щасливі колишнім не пишуть.

Це удар не нижчий за пояс навіть, а вище

І ліворуч, туди, без чого ми не виживемо.