Чужие - Lx24, Дима Карташов

Мы с тобою такие чужие

И нету нам жизни теперь

Погибаем по собственной воле

От собственной боли внутри

Пятнадцать пропущенных в телефоне

Я забыл, когда себя помнил

Ты продолжаешь стучаться в мой дом

Не давая мне покоя

Стояли друг у друга на пороге

Расходились все наши с тобой дороги

Перегрели отношения, пропало притяжение

Мимо проходя, увижу твой холодный взгляд

И не смогу разглядеть в нём себя

Я забуду этот взгляд

Мы чужие люди, чужая судьба

Мы с тобою такие чужие

И нету нам жизни теперь

Погибаем по собственной воле

От собственной боли внутри

Тебе не хватило мира моего у твоих ног

Ты хотела ещё больше, но я большего не смог

Это упрёк, нас не прёт больше вместе

Это урок, ведь мы обещали быть честными,

Но кто-то врёт — или ты, или я, или оба из нас

Была идиллия, а сейчас слёзы из глаз

Не стану возвращать, просто прости и прощай,

А смысл кричать, если счастливые молчат?

Боже, а мы столько вместе ещё сможем,

А куда больше?

Мы и так всё терпели в slow motion

Со стороны потом будет виднее

Чем дольше тянули, тем оказалось больнее

Я знаю, ведь пишу песни семь лет

Сложно поверить — шесть из семи писал о тебе

Так бывает, что человек, с которым прожил

Казался родным, а оказался чужим

Мы с тобою такие чужие

И нету нам жизни теперь

Погибаем по собственной воле

От собственной боли внутри

Мы с тобою такие чужие

И нету нам жизни теперь

Погибаем по собственной воле

От собственной боли внутри

Ми з тобою такі чужі

І нема нам життя тепер

Гинем з власної волі

Від власного болю всередині

П'ятнадцять пропущених у телефоні

Я забув, коли себе пам'ятав

Ти продовжуєш стукати в мій будинок

Не даючи мені спокою

Стояли друг у друга на порозі

Розходилися всі наші з тобою дороги

Перегріли стосунки, пропало тяжіння

Мимо проходячи, побачу твій холодний погляд

І не можу розглянути в ньому себе

Я забуду цей погляд

Ми чужі люди, чужа доля

Ми з тобою такі чужі

І нема нам життя тепер

Гинем з власної волі

Від власного болю всередині

Тобі не вистачило миру мого у твоїх ніг

Ти хотіла ще більше, але я більшого не зміг

Це дорік, нас не пре більше разом

Це урок, адже ми обіцяли бути чесними,

Але хто бреше — або ти, або я, або обидва з нас

Була ідилія, а зараз сльози з очей

Не стану повертати, просто пробач і прощай,

А сенс кричати, якщо щасливі мовчать?

Боже, а ми  стільки разом ще зможемо,

А куди більше?

Ми і так все терпіли в slow motion

З боку потім буде видніше

Чим довше тягли, тим виявилося болючішим

Я знаю, адже пишу пісні сім років

Складно повірити — шість із семи писав про тебе

Так буває, що людина, з якою прожила

Здавався рідним, а виявився чужим

Ми з тобою такі чужі

І нема нам життя тепер

Гинем з власної волі

Від власного болю всередині

Ми з тобою такі чужі

І нема нам життя тепер

Гинем з власної волі

Від власного болю всередині