Не люкс лайф - Dima Grafo, Триада

Сто ватт лампа в кухне — удобно писать

День и ночь, как сова, — в кровать отправляет рассвет.

Зима посылает нам снег,

Вчера прочитал текст, сегодня смог его только напеть.

Слова своди на минимум, а то, что в голове,

Мысли новые сотрут, как дождь стирает мел,

И всё станет в один миг другим, небо сменит дым,

Пристаням — корабли, канатам — карабин.

Не люкс лайф — ты прости, но так есть — правда в этом,

И есть кайф по лужам идти босым кому-то или вместо туфель найк,

И совсем не то красит, что будешь одевать.

Не люкс лайф — и плевать.

Grafoman

Не знают, что такое ценности,

Я пожелаю вам домой вернуться в целости.

Оберегайте стены вашей крепости.

Не люкс лайф, да, и пускай, честно — наплевать.

Раньше мне было грустно, что стиль моей жизни — не люкс лайф.

В карманах ветрено, пусто, сейчас понимаю — да пускай.

От вечных напутствий успел устать.

Лампы свет моей тусклый без абажура и люстры.

Я помню — два часа ночи, горпарк,

Я словно от одиночества пьян,

Не сломлен, одежда вся в клочья и в хлам

Изорвана, но понял — в общем, не хочется так.

Нет монет на трамвай, пешком сквозь весь город,

Мне холодно, значит двигаться есть повод.

Думал, как так, отчего судьба катится в тартар,

Разменивая за кварталам квартал.

И в самый разгар осмысления теорий

Услышал оклик «эй, там!», вскоре понял — их двое.

Думал, скроюсь от боли, но стал по итогу доволен.

Нашёл себя в доме, с землёй что был почти вровень.

Знаю наверняка сейчас — нет середины.

Мы не из люкс лайф, и душу этим не тереби мне.

Верьте, поныне за окном сорняк — не ветви рябины,

И мы горды этим и, значит, непобедимы.

Припев, Grafoman:

Не знают, что такое ценности,

Я пожелаю вам домой вернуться в целости.

Оберегайте стены вашей крепости.

Не люкс лайф, да, и пускай, честно — наплевать.

Я помню лучшие дни — мы расставались, оставались одни.

За спинами нашими гасли ночные огни.

Да, у нас не люкс лайф — стены вокруг, коридоры,

Светофоры, я миксую весь кайф в кока-колу.

Как же так, моя жизнь будто пьяный бардак.

Я был так любим, но понимал, что здесь что-то не так.

Писал свои мысли в блокнот, писал оказалось не те.

Ты, как фотовспышка, оставишь блики в ночной темноте.

Мысли будто бы калейдоскоп.

Ты сделал ремонт, но в твоей кухне сегодня потоп.

Когда дело чести, спидометр опускался за двести,

И плавно нажал тормоза, я много ещё не успел здесь.

Ну-ка давай добавляй меня в чёрный список повсюду.

Я в свою очередь обещаю — злиться не буду.

Злиться не буду — какой-то странный в итоге консилиум.

Музыку сделай громче и слова своди на минимум.

Припев, Grafoman:

Не знают, что такое ценности,

Я пожелаю вам домой вернуться в целости.

Оберегайте стены вашей крепости.

Не люкс лайф, да, и пускай, честно — наплевать.

Сто ват лампа в кухні — зручно писати

День і ніч, як сова, — ліжко відправляє світанок.

Зима посилає нам сніг,

Вчора прочитав текст, сьогодні зміг його лише заспівати.

Слова зводи на мінімум, а то, що в голові,

Думки нові зітруть, як дощ стирає крейду,

І все стане в одну мить іншим, небо змінить дим,

Пристаням - кораблі, канатам - карабін.

Не люкс лайф — ти пробач, але так є — правда в цьому,

І є кайф по калюжах йти босим комусь або замість туфель найк,

І зовсім не красить, що одягатимеш.

Не люкс лайф — і плювати.

Grafoman

Не знають, що таке цінності,

Я побажаю вам додому повернутися в цілості.

Оберігайте стіни вашої фортеці.

Не люкс лайф, так, і нехай, чесно — наплювати.

Раніше мені було сумно, що стиль мого життя — не люкс лайф.

У кишенях вітряно, порожньо, зараз розумію — так нехай.

Від вічних побажань встиг втомитися.

Лампи світло моєї тьмяне без абажура і люстри.

Я пам'ятаю — дві години ночі, міськпарку,

Я ніби від самотності п'яний,

Не зламаний, одяг весь у клапті і в мотлох

Вирвана, але зрозумів — загалом, не хочеться так.

Немає монет на трамвай, пішки крізь все місто,

Мені холодно, отже, рухатися є привід.

Думав, як так, чому доля котиться в тартар,

Розмінюючи за кварталом.

І в самий розпал осмислення теорій

Почув оклик «Гей, там!», невдовзі зрозумів їх-двоє.

Думав, сховаюся від болю, але став за підсумком задоволений.

Знайшов себе в будинку, із землею що був майже врівень.

Знаю напевно зараз — немає середини.

Ми не з люкс лайф, і душу цим не треби мені.

Вірте, понині за вікном бур'ян — не гілки горобини,

І ми горді цим і, отже, непереможні.

Приспів, Grafoman:

Не знають, що таке цінності,

Я побажаю вам додому повернутися в цілості.

Оберігайте стіни вашої фортеці.

Не люкс лайф, так, і нехай, чесно — наплювати.

Я пам'ятаю найкращі дні — ми розлучалися, залишалися одні.

За спинами нашими гасли нічні вогні.

Так, у нас не є люкс лайф — стіни навколо, коридори,

Світлофори, я міксую весь кайф у кока-колу.

Як так, моє життя ніби п'яний бардак.

Я був так любимо, але розумів, що тут щось не так.

Писав свої думки в блокнот, писав виявилося не ті.

Ти, як фотоспалах, залишиш відблиски в нічній темряві.

Думки начебто калейдоскоп.

Ти зробив ремонт, але у твоїй кухні сьогодні потоп.

Коли справа честі, спідометр опускався за двісті,

І плавно натиснув гальма, я много ще не встиг тут.

Ану давай додай мене в чорний список всюди.

Я в свою чергу обіцяю — злитися не буду.

Злитися не буду будь-який дивний в результаті консиліум.

Музику зроби голосніше і слова зводи на мінімум.

Приспів, Grafoman:

Не знають, що таке цінності,

Я побажаю вам додому повернутися в цілості.

Оберігайте стіни вашої фортеці.

Не люкс лайф, так, і нехай, чесно — наплювати.