одиночество есть - Диана Арбенина

Одиночество – есть человек во фраке.

Много жалоб и слез.

Я как теннисный мячик

Отражаю себя от прозрачного тыла,

Что зовется столом.

Я запомнил, как стыла

На плите коммунальной волшебная греча.

Я отдал бы себя всем, кто хочет, но вечен

Мой восторг и печаль под покровом дудука

Знала б ты, как тогда я хотел твою руку

Искупать в ласках гордых в коварстве севана

(Знала б ты, как тогда я хотел…)

Одиночество, одиночество – есть нить подъемного крана,

На котором висит поплавок из бетона

И ломает Литейный на пустырь и бездомность, на пустырь и бездомность.

Одиночество – есть водка без наслажденья.

Лучше кофе, вино и безвкусные деньги

Заработать их не составляет усилий —

Просто выйти и спеть.

Запеленутый в силу

Голос дарит мой годы бессмертному залу.

Одиночество есть.

И таится в вокзалах

Эмигрантом скулит на коленях — обратно.

Но я больше не верю.

Никому.

Только брату.

И не смей меня звать шифром, азбукой Морзе.

Я ушел навсегда.

Всё предельно серьезно.

Салютую.

Пока.

Посошком сказки Грина.

Одиночество есть.

Буду ждать терпеливо.

Плюс итог.

Одиночество – фрак вдет в петлицы.

Четкий абрис лица.

Загнут угол страницы.

И зима как наждак по лицу будто в драке.

Одиночество – есть человек во фраке…

Одиночество – есть человек во фраке…

Одиночество есть…

Самотність – є людина у фраку.

Багато скарг та сліз.

Я як тенісний м'ячик

Відбиваю себе від прозорого тилу,

Що зветься столом.

Я запам'ятав, як стиліла

На комунальній плиті чарівна греча.

Я віддав би себе всім, хто хоче, але вічний

Моє захоплення і смуток під покровом дудука

Знала б ти, як тоді я хотів твою руку

Скупати в ласках гордих у підступності севана

(Знала б ти, як тоді я хотів...)

Самотність, самотність – є нитка підйомного крана,

На якому висить поплавець із бетону

І ламає Ливарний на пустир та бездомність, на пустир та бездомність.

Самотність – є горілка без насолоди.

Краще кава, вино та безсмачні гроші

Заробити їх не складає зусиль.

Просто вийти та заспівати.

Заповнений чинністю

Голос дарує мої роки безсмертній залі.

Самотність є.

І таїться у вокзалах

Емігрантом скиглить на колінах - назад.

Але я не вірю.

Нікому.

Лише братові.

І не смій мене звати шифром, азбукою Морзе.

Я пішов назавжди.

Все дуже серйозно.

Салюту.

Доки.

Килимком казки Гріна.

Самотність є.

Чекатиму терпляче.

Плюс результат.

Самотність – фрак вдягнений у петлиці.

Чіткий абрис обличчя.

Загнутий кут сторінки.

І зима як наждак на обличчі ніби в бійці.

Самотність – є людина у фраку.

Самотність – є людина у фраку.

Самотність є…